• Історія лікування зубів

  • Epoch Тіmes Україна | Велика Епоха
    Середа, 28 вересня 2005 року
Вважається, що люди вперше стали лікувати зуби 8-9 тис. років тому - відповідні докази були виявлені в 2001 році під час розкопок в Пакистані. Зубні хвороби згадуються в знаменитому староєгипетському медичному трактаті, відомому як папірус Еберса (за ім’ям німецького єгиптолога і письменника Георга Еберса (George Ebers), який опублікував його в 1875 році). Він був написаний не пізніше за 1550 рік до нової ери, в самому кінці епохи Середнього Царства. Швидше за все, трактат був частково скопійований з більш давнього керівництва медицини, складеного ще в першій половині 3 тисячоліття до нашої ери. Папірус Еберса містить понад 900 рецептів зілля для лікування захворювань і розладів травлення, серця, органів дихання, слуху і зору. Серед них можна знайти одинадцять рецептів паст і мазей, що використовувалися у хворобах зубів і ясен. Єгипетські медики вважали, що ці рецепти володіють здатністю знімати зубний біль, зменшувати запалення ясен (за сучасною термінологією, парадонтоз і парадентит), оздоровлювати порожнину рота і запобігати розхитуванню зубів. Можна не сумніватися, що стародавні єгиптяни вельми потребували послуг дантистів. Дослідження мумій показало, що багато жителів країни фараонів страждали запаленнями окістя, карієсом і поразками ясен. Близько десяти захворювань порожнини рота і способів їх лікування описано і в китайських медичних манускриптах, вік яких сягає близько 3 тис. років.
Імовірно, першим спеціалізованим стоматологічним інструментом були щипці для екстракції зубів. Стародавні греки знали це приладдя вже за часів Гіппократа (близько 500 років до н. е.), який згадує про нього в одному зі своїх текстів.

Етруски, які приблизно в той же час населяли Центральну Італію, стали піонерами в справі зубного протезування. Етруски вміли виготовляти зубні коронки і навіть мости, які часом були ні чим не гірші за американські та європейські протези середини 19 століття. Стародавні римляни запозичили деякі вміння етруських дантистів, проте нічого особливого до них не додали. Правда, римський лікар Архиген, лейб-медик імператора Траяна, вперше описав ознаки пульпіту і винайшов особливе свердло, котре він використовував для проникнення в зубну порожнину. Можна вважати, що проведене ним лікування стало єдиною в ті часи спробою лікування зубів із застосуванням свердлячого інструменту. Проте цей метод був міцно забутий на багато сторіч. Тільки у 15 столітті професор Болонського і Падуанського університетів Джованні ді Арколі (Giovanni di Arcoli) знову застосував метод Архигена, про що він і повідомив в своїй праці "Практична хірургія".

Зв'язок між загальною медициною і стоматологією, що виник у античні часи, в середні віки виявився розірваним. Його намагалися зберегти арабські лікарі і, перш за все, кордовський хірург 11 сторіччя Абул-касім, у книзі якого вперше подано зображення зубних інструментів. Знаменитий французький хірург 14 сторіччя Гі де Шоліак не тільки присвятив зубним хворобам частину свого трактату Chirurgia Magna, але і ввів термін "дантист". Вже згадуваний Джованні Арколі удосконалив зуболікарські щипці та став пломбувати зуби золотом. Проте аж до 17 століття зуболікування зводилося переважно до видалення хворих зубів, яким найчастіше займалися не медики, а банщики, коновали і цирульники.

Як медична спеціальність, стоматологія зародилася в Європі лише на межі 17 і 18 сторіч. Цьому неабиякою мірою сприяли праці французького хірурга П’єра Фошара, якого вважають батьком наукової стоматології. У 1728 році він видав фундаментальне "Керівництво по хірургії і лікуванню зубів", в якому дав клінічну класифікацію багатьох хвороб ротової порожнини і описав їх причини. Важливою віхою прогресу стоматології стала поява фарфорових зубних протезів, що в кінці 1880-х років винайшов французький зубний лікар Дюбуа де Шеман. У 1808 році італійський дантист Джузеппе Анжело Фонци, який мешкав у Парижі, продемонстрував штучні зуби з фарфору, що кріпилися за допомогою платинових стрижнів. З інших ключових досягнень 19 сторіччя треба відзначити пломбування зубів срібно-ртутною амальгамою, яке в 1816 році вперше застосував парижанин Огюст Таво, використання миш'якової кислоти для некротизації пульпи (1836 рік) і винахід сучасних зуболікарських щипців (1840 рік).

Створення бормашини заслуговує на окрему розповідь. Її раннім попередником став ручний бор, який в 1680-і роки винайшов хірург Корнеліус Золінген. Хоча такий бор був вельми незручний у використанні, він зберігся в зуболікарській практиці аж до середини 19 століття. В кінці 18 століття для свердлення зубів вперше стали використовувати ручні свердла, проте помітного поширення вони не набули. Справжньою революцією в стоматології стала поява педальної бормашини з ножним приводом. Вперше примітивний агрегат цього роду в 1790 році виготовив Джон Грінвуд (John Greenwood), особистий дантист першого президента США Джорджа Вашингтона. Для обертання свердла Грінвуд використовував ножний привід від прядки своєї матері. Проте справжню бормашину винайшов американський лікар Джеймс Моррісон. У 1871 році цей пристрій був запатентований, а п'ятьма роками пізніше фірма S.s. White запустила новинку в серійне виробництво. Надалі були створені й інші варіанти педальних машин. Найбільш  провідні варіанти таких механізмів забезпечували швидкість обертання бору 2000 разів за хвилину.

Патент на бормашину з електричним приводом був виданий мешканцю штату Мічіган Джорджу Гріну (George Green) в 1875 році, проте в кабінетах дантистів такі агрегати стали в помітних кількостях з'являтися тільки з початку 20 століття. Спочатку швидкість обертання зубного електросвердла не перевищувала декількох тисяч обертів на хвилину, проте до середини минулого сторіччя вона дійшла до 30 тис. обертів. До цього часу стоматологи переконалися, що високошвидкісне просвердлення зубної тканини куди краще переноситься пацієнтами. Незабаром були створені нові системи електричних приводів, котрі забезпечували швидкість обертання бору в сто і більше тисяч обертів за хвилину. А в 1950-і роки з'явилися експериментальні бормашини з турбінними наконечниками, які давали до 250 тис. обертів на хвилину (зараз - до 4 млн.). Коли ці системи пішли у масове виробництво, вони досить швидко витіснили бормашини з електричним приводом.

До цього ж часу належить і широке розповсюдження зубної анестезії за допомогою ін'єкцій лідокаїну, що застосовується і дотепер. До того основними ліками для знеболення стоматологічних процедур був новокаїн, котрий у цій якості став застосовуватися після того, як в 1905 році його синтезував німецький хімік Альфред Айнкорн. У 19 столітті для цього застосовували окис азоту і кокаїн, проте перший метод був незручний для використання в кабінетах дантистів, а другий вельми небезпечний для хворих. Прогрес стоматології пов'язаний з безліччю інших винаходів і вдосконалень. Наприклад, в 1815 році дантист з Нового Орлеана Льові Спір Пармлі (Levi Spir Parmly) запропонував видаляти застряглі між зубами залишки їжі за допомогою шовкової нитки. Фактично він відкрив заново дуже стародавній спосіб чищення міжзубних проміжків, що був відомий ще в сиву давнину. У роки Другої Світової війни інший американський стоматолог, Чарльз Басс (Charles Bass), ввів у вжиток нейлонову нитку. Перше зуболікарське крісло винайшов Уолдо Ханчетт (Waldo Hanchett), який у 1848 році одержав на нього патент.

Рентгенівські апарати стали застосовувати для діагностики вражених зубів вже в перші роки 20 століття, проте їх широке розповсюдження в клінічній практиці почалося двома десятиліттями пізніше. З середини 1990-х років лікарі стали використовувати апаратуру для комп'ютеризованої рентгенівської радіографії зубів, яка дає вищу якість зображень і дозволяє десятиразово понизити дозу опромінювання. Зараз у розпорядженні американських стоматологів є близько двох десятків моделей такої апаратури. Останніми роками стоматологи також стали використовувати в діагностичних цілях спеціальні цифрові відеокамери і оптичні сканери.
Джерело: Beautytime
Підписатися:

Social comments Cackle

загрузка...