• Утримайся від переїдання

  • Понеділок, 8 вересня 2008 року
Лікарі античного світу вважали, що у тілі людини існує якась природна сила. Вона сама може підтримувати здоров'я на належному рівні, у рівновазі, сама може подолати нездужання, потрібний лише поштовх для зцілення.

Таїна краси тіла

Приказка «У здоровому тілі - здоровий дух», як виявилося, прийшла до нас з Еллади. «Греки завжди вважали, що тільки у прекрасному тілі може жити прекрасна душа. Тому гармонія тіла, зовнішня досконалість - неодмінна умова й основа ідеальної людини. Грецький ідеал визначається терміном «калокагатія» (греч. kalos - прекрасний + agathos - добрий). Оскільки калокагатія поєднує досконалість і тілесного, і духовно-етичного складу, то, одночасно з красою та силою, ідеал несе у собі значення справедливості, цнотливості, мужності та мудрості.» Так записано у 12 томі Дитячої Енциклопедії.

Завдяки прагненню до гармонії, у Стародавній Греції особливо велике значення надавали здоровому способу життя. Культ краси людського тіла, втілений у мистецтві чи олімпійських змаганнях, був невід'ємною часткою життя античного суспільства. Еллін не міг уявити свого існування без милування предметами мистецтва - статуетками, полотнами майстрів-живописців або прекрасними архітектурними спорудами. Але ще більш цікавим та яскравим було оспівування краси людського тіла у змаганні атлетів на олімпіадах та у танцях гетер.

«Егесихора не примусила себе чекати, з'явившись у білому довгому пеплосі... Сильні м'язи грали під гладкою шкірою. Розплетене волосся лакедемонянки спадало золотими хвилями за спину, закручуючись у пишні кільця нижче колін, і примушувало ще вище спогорда піднімати голову, відкриваючи міцні щелепи і могутню шию. Вона танцювала «Танок волосся...» Це уривок з історичного роману «Таїс Афінська» Івана Єфремова.

Грація еллінських жінок і міцна статура чоловіків говорить також про те, що це були здорові та сильні люди.

Таємниці лікування

Здавалося б, звідки у народу з таким оптимістичним світоглядом і прагненням вбирати у себе всю красу та мудрість Ойкумени (так називали стародавні Всесвіт) можуть з'явитися хвороби? По-перше -  військові походи, де поранення, переломи, удари, а також епідемії, хронічне недосипання і втома підточували здоров'я бійців. На олімпійських іграх, де атлети змагалися у біганні, боротьбі, кулачному бою, метанні диска і списа, брали участь у змаганні колісниць, з учасниками траплялися різні травматичні випадки - розриви судин, вивихи, переломи, непритомність. Руйнування організму відбувалося і з інших причин. Тому без медицини не обійтися, просто концепція у еллінів була не такою як у інших народів. Велике значення надавали стародавні греки цілющим силам природи, здатності людини до самозцілення, якому лікар лише допомагає. Важливе значення мала профілактика хвороб - дієта, режим і гімнастика. Лікарі Еллади вважали: лікувати необхідно не хворобу, а хворого, бо кожен організм має свої особливості.

Крім того, вважалося за краще попередити хворобу, ніж потім лікувати її. Тому, щоб менше бути схильним до нещасних випадків на олімпійських змаганнях, лікарі рекомендували атлетам спеціальний режим, що вимагав також стриманість у їжі. Вони вважали, що швидкий перехід від бездіяльності до спортивних змагань згубно впливає на організм. Відомий лікар Гіпократ, що жив у той час, писав про небезпеку переїдання, до якого часто вдавалися атлети для зміцнення сил.

У результаті універсального ставлення до свого організму народ Еллади був міцний здоров'ям і сильний духом. Зрозуміло, висока моральність, поклоніння богам та слідування культурним традиціям відігравали чималу роль.

Лікарі Стародавньої Греції прагнули знайти єдину концепцію причини і початку хвороб. Вони побачили її у «порушенні рівноваги». Завдяки цій концепції лікарське мистецтво еллінів досягло високого розвитку, оскільки воно спиралося на глибоке розуміння фізіології.  Крім того, медики збирали цінну інформацію про підтримання здоров'я з усіх кінців світу, накопичували, вивчали, пристосовували її до своїх життєвих умов. При цьому найбільше на них вплинула медицина Давнього Єгипту.

Дві медицини

У той далекий час у Греції існували дві медичні традиції: медицина заклинань, сновидінь, знамень і чудес - «храмова» медицина, та «світське медичне мистецтво», у якому працював відомий нині Гіпократ. Дві лінії лікарського мистецтва розвивалися паралельно, і були абсолютно різні.

Гіпократ створив учення про основні типи статури та темпераменту, від яких залежав опір, що чинить хворобі організм. Грецький лікар зрозумів, що вкрай важливо спостерігати за розвитком хвороби «біля ліжка» хворого, досліджуючи недугу та силу дії лікарських засобів на неї. Діючи таким чином, Гіпократ описав зовнішні ознаки багатьох хвороб. Він виявив залежність між захворюванням людини та її способом життя, умовами навколишнього середовища - кліматом, погодою. Великий лікар обгрунтував індивідуальний підхід до діагностики та лікування хворого.

Щастя - у тобі самому

Розповідаючи про збереження здоров'я, не можна не згадати про медицину Піфагора. У Стародавній Греції існував збірник морально-етичних правил, які наставляли на особливий, «піфагорійський» спосіб життя. Ось одне з них: «Юначе! Якщо ти бажаєш собі життя довгого та дієвого, то утримай себе від пересичення та всілякої надмірності. Не ганяйся за щастям: воно завжди знаходиться у тобі самому». У основі медицини Піфагора також були покладені вчення про характер людини та вчення про чергування їжі, роботи та відпочинку, а також гімнастика та музика.

Підписатися:

Social comments Cackle

загрузка...