• Вбиті заради органів — таємний бізнес у Китаї

  • Четвер, 11 квітня 2013 року

Китай проводить тисячі операцій з пересадки органів. Він є одним зі світових лідерів у сфері трансплантології. Проте, на відміну від інших країн, в Китаї відсутня програма жертвування органів. До того ж за традиційними віруваннями китайців тіло покійного має бути цілим. Виникає логічне запитання: де беруться органи для надзвичайно дорогих операцій? — таке питання ставить документальний фільм каналу NTD.

Перейти до фільму

У Китаї щороку проводиться близько 7000 операцій з пересадки органів. За словами Хуана Цзефу, екс-заступника міністра охорони здоров'я КНР, донорами стають померлі люди, з яких 90% — страчені ув’язнені. Перевірити достовірність цих даних неможливо, оскільки число страчених в Китаї є державною таємницею. За підрахунками організації «Міжнародна амністія» кількість страчених сягає близько 1700 чоловік.

«Ці числа абсолютно не сходяться. Між ними надто велика різниця», — зазначає Деймон Ното, д-р мед. наук і представник організації «Лікарі проти примусового вилучення органів».

Колишнього підприємця Чжао Шухуань відправили в табір примусової праці за те, що вона займається Фалуньгун. Вона розповідає, що у кожному таборі примусової праці, куди вона потрапляла, перевіряли стан здоров'я.

«Вони брали у нас кров на аналіз. Це практикувалося в усіх таборах», — каже вона.

Розслідування тверджень про примусове видаляння органів у Китаї розпочалося у 2006 році. Його ініціаторами стали двоє канадців — Девід Мейтас, міжнародний адвокат-правозахисник, та Девід Кілгур, колишній держсекретар Канади по Азіатсько-тихоокеанському регіону. Ними виявлені близько 52 непрямих доказів злочинної практики, серед яких оголошення веб-сайтів китайських лікарень, які пропонували підібрати необхідний орган протягом тижня.

Незалежне розслідування за власної ініціативи вирішив провести журналіст і письменник Етан Гутман:«У нас є свідки зникнень. Людей оглядали медпрацівники, після чого вони зникали — порожніли цілі тюремні камери. Це вказувало на те, що за всім цим стоїть щось значно більше».

У Китаї зазнають репресій за свою віру, зокрема, тибетці, парафіяни домашніх християнських церков, практикувальники Фалуньгун. Останні почали масово зникати з 1999 року після наказу тодішнього голови компартії Цзян Цземіня «Розорити їх фінансово, зганьбити їх репутацію і знищити їх фізично».

«Що сталося зі зниклими безвісти? Наскільки нам відомо, вони як і раніше перебувають у цих таборах. Багатьох вбили заради отримання їхніх органів, але інші як і раніше там. Для Китаю вони є банком живих органів», — каже Девід Мейтас, адвокат-правозахисник.

Підписатися:

Social comments Cackle

загрузка...