Мільйони дітей у Китаї змушені жити без батьків
Дванадцять з вісімнадцяти дітей у селі Поці провінції Гуйчжоу під час китайського Нового року не могли бути зі своїми батьками, а залишилися з родичами. За оцінками Deutsche Welle, у Китаї 85 мільйонів дітей змушені жити без батьків. Фото: Weibo.com
«Сьогодні я прокинулася дуже рано, щоб приготувати сніданок молодшому брату, перед тим як він піде до школи», — написала нещодавно шестикласниця Ян Хайцзяо у своєму щоденнику. За розпорядженням місцевої влади на узбіччі дороги розподіляли воду, і дівчинці довелося пропустити школу, щоб набрати води.
«За два дні до того вода повністю пропала, — пише вона. — Бабуся хворіє вже кілька днів. Я не можу чекати, поки вона одужає, і набере води».
Як і багато інших з 85 млн дітей, яких «лишили батьки», учениця з провінції Гуйчжоу, щоб виконувати обов'язки дорослих, занадто часто пропускає уроки. Її батьки живуть і працюють у місті далеко від дому. Це один із наслідків, до яких призвела модель економічного зростання китайського режиму. Це створило вражаючу статистику ВВП, але спричинило руйнування сімей впродовж більш ніж 30 років та виникнення емоційно скалічених дітей (див. статтю «Демографічна політика Китаю: 30 років насильницьких абортів»).
Щоб підтримати свої сім'ї, мільйони сільських батьків залишають своїх дітей у селах і шукають роботу у містах на заводах. Їхні діти лишилися вдома з пристарілими дідусями і бабусями, з іншими родичами, або навіть самі по собі. Догляд за дітьми часто обмежується підтримкою основних умов життя та безпеки. Водночас нехтуються психологічні аспекти, навчання та виховання.
Через низький рівень доходів і суворі обмеження реєстраційної системи в КНР, дітям важко відвідувати школу в інших місцях, окрім району, де вони прописані. Більшість дітей робочих мігрантів не можуть поїхати разом з батьками, пише Deutche Welle. Існує невелика кількість шкіл-інтернатів для таких дітей і кілька шкіл для дітей мігрантів у містах.
Що кажуть діти, які живуть окремо від батьків
«Щоденник китайських дітей, які живуть не з батьками» — колекція роздумів, які написали 26 дітей з провінції Гуйчжоу південного заходу Китаю. Ці записи є свідченням тяжкого становища цих дітей з їх власних слів. Їхній вчитель Ян Юаньсун зібрав і відредагував записи, надиктовані дітьми.
Обтяжена обов'язками на рівні з дорослими, Ян Хайцзяо через день пропускає школу, щоб доглядати за бабусею, або працювати на сімейній фермі. «Погода дуже погана. Посуха триває занадто довго. Якби пішов дощ, у нас була б вода, і я не пропустила б школу. Я дійсно не хочу більше пропускати заняття у школі!» — сказала вона.
Коли, нарешті, пішов дощ, їй довелося садити кукурудзу.
Обтяжливі обов'язки супроводжуються горем розлуки. Ян Хайцзяо пише про страждання, які вона відчувала, коли бачила, як її батько лишає її: «Я не могла не плакати кожного разу, коли думала, що коли приїде автобус, мій батько поїде і лишить мені багато домашніх справ, а я не буду знати, коли він повернеться».
Коли батько запитав, чому вона плаче, вона не відповіла. Він наказав їй «вчитися старанно». Ян пише: «Я не переставала плакати, поки батько не сів в автобус».
Інша учениця Ся Мінь пише про свою однокласницю Ся Цунлі, яку залишили вдома саму. «Одного дня дорогою до школи Ся Цунлі розповіла мені, що її мама і тато поїхали на заробітки дуже далеко, і вона почала плакати. Я сказала їй, щоб вона не сумувала, і що її батьки також жалкують про це».
Далі у записах мовиться: «Ми часто гралися з нею, йдучи дорогою додому, і сподівалися, що вона забуде про свій сум. Але вона не може. Вона все ще сумує, як і раніше. Мені так погано через це».
Психічні проблеми
Щоденний тиск такого гіркого життя створює багатьом дітям психологічні проблеми. За даними дослідження журналу Women of China, 57% учнів середніх шкіл у Китаї, які живуть без батьків, мають психічні проблеми. Чим довше батьки перебувають далеко від дому, тим серйозніші проблеми з психікою мають їхні діти.
Дослідження показали, що більшість дітей, що не живуть з батьками, схильні до психологічних проблем через відсутність уваги або сімейної турботи і нагляду. Вони стають слабкими, замикаються в собі, мають низьку самооцінку. Відокремлення від батьків часто викликає обурення і відчуття самотності.
Фізичні вади — характерна риса цих дітей. Часті пропуски школи і незначна або взагалі відсутня допомога при виконанні домашніх завдань у поєднанні з емоційною травмою зруйнованої сім'ї залишає цим дітям мало шансів отримати гарну освіту. Опитування Федерації всіх жінок Китаю виявило, що 45% дідусів і бабусь ніколи не ходили до школи, а 50% з них мають тільки початкову освіту, тому не варто очікувати, що вони можуть допомогти дітям виконувати домашні завдання.
Діти з села Юцзі провінції Гуансі, яких залишили батьки, живуть у приміщенні початкової школи. Директор школи Лу Ліпен пояснила Deutsche Welle: «Відповідальність величезна. Їхні батьки поїхали на заробітки і лишили своїх дітей у школі. Як у директора школи, мій пріоритет номер один — це їхня особиста безпека, потім — їхні умови життя та харчування. Ми повинні піклуватися про них, як про власних дітей».
Іншим дітям, у яких батьки живуть окремо, не так пощастило. Вони повинні самотужки пережити важкі і навіть небезпечні ситуації. Деякі з цих уразливих дітей навіть втрачають своє життя. У 2005 році під час повені в окрузі Хетан провінції Хунань загинуло 12 дітей, в 11-ти з них батьки були далеко на заробітках.
Дженні Лі, Велика Епоха