• Китай не знає, коли перестане використовувати органи в'язні

  • Неділя, 4 травня 2014 року
Ван Хайбо, директор дослідницького центру із розподілу органів при міністерстві охорони здоров’я Китаю

Ван Хайбо, директор дослідницького центру із розподілу органів при міністерстві охорони здоров’я Китаю. Скріншот: CCTV

Ван Хайбо, неофіційний представник із питань політики трансплантації Китаю, нещодавно сказав відомій німецькій журналістці, що Пекін не має наміру оголошувати термін, після якого припинить використовувати органи, що вилучаються у страчених ув’язнених.

«Питання в тому: коли Китай зможе вирішити проблему браку донорських органів? Я б хотів, аби ми могли припинити це просто завтра. Однак для цього потрібний процес», — сказав він у радіопрограмі на ARD, великій німецькій мережі громадського мовлення.

«Багато речей ми не в змозі контролювати, — додав він. — Тому ми не можемо повідомити термінів».

Журналістка Рут Кірхнер розповіла, що Ван погодився на інтерв’ю «після довгих вагань, оскільки донорство органів, пов’язане зі смертною карою, є в Китаї делікатною темою».

Ван, директор дослідницького центру із розподілу органів при міністерстві охорони здоров’я Китаю, не зміг сказати, скільки органів надійшло від страчених ув’язнених. Деякі групи за межами Китаю припускають, що там проводиться по 4000 страт на рік, хоча тільки частина з органів страчених ув’язнених придатна для трансплантації.

Одним із головних спірних питань, яке вже давно обговорюється між західними і китайськими медиками, є практика вилучення органів у страчених ув’язнених.

Під цим терміном китайська влада зазвичай має на увазі органи злочинців, засуджених до смертної кари, і в яких після страти вилучають органи, за умови, що вони самі та їхні сім’ї повинні дати згоду і підписати відповідні документи. Сім’ї також мають право на компенсацію за згоду на вилучення органів.

І Товариство із трансплантації, і Всесвітня організація охорони здоров’я забороняють використання органів страчених ув’язнених, адже вони вважають, що згода від в’язня з камери смертників не може бути справжньою.

Багато аналітиків вказують і на більш зловісне джерело органів ув’язнених. Це те, коли для цього використовують страчених в’язнів совісті, не засуджених офіційно до смертної кари через суд за будь-який злочин, але яких незаконно утримують в ув’язненні, у яких взяли аналіз крові і яких вбили заради їхніх органів у разі необхідності (якщо з’явився клієнт, якому необхідно зробити операцію).

У 2006 і 2007 роках з’явилися звіти про широко поширене видаляння органів у послідовників Фалуньгун, жорстоко переслідуваної китайським режимом духовної школи. Ступінь, у якій ця практика існує і донині, невідома, у зв’язку з тим, що Китай не надає прозорих даних про трансплантацію і тримає це переслідування в секретності.

Слова Вана, схоже, знову проливають світло на нову офіційну позицію із використання органів ув’язнених у Китаї. Він став другим високим китайським чиновником у сфері трансплантації, який висловився щодо цього джерела органів для операцій із пересадки.

У березні колишній заступник міністра охорони здоров’я Китаю Хуан Цзєфу сказав, що лікарні та судові органи повинні формувати зв’язки для того, щоб мати джерела органів.

Ці нові висловлювання разюче відрізняються від попередніх офіційних заяв. За останні шість років і, зокрема, за два останні роки китайці обіцяли перейти до системи виключно добровільного донорства і неодноразово обіцяли поетапно відмовитися від використання органів ув’язнених.

В інтерв’ю Всесвітній організації охорони здоров’я в кінці 2012 року сам Ван підтвердив цю зміну в політиці Китаю: «Хоча ми не можемо відмовляти ув’язненим, що підлягають страті, у праві жертвувати свої органи, але система трансплантації, яка спирається на органи ув’язнених із камер смертників, неетична і нестійка, — сказав він. — Зараз у співтоваристві трансплантологів Китаю дійшли згоди, що в новій системі потрібно відмовитися від залежності від органів страчених в’язнів».

Думка Пекіна про джерела органів для трансплантації змінилася до жаху трансплантологів низки країн, які протягом багатьох років вели з Китаєм політику тихої дипломатії, у спробі переконати Китай вирішити це питання [припинити використовувати органи ув’язнених].

Лист від двох великих міжнародних медичних організацій, у тому числі від Товариства із трансплантації, свідчить, що практика вилучення органів у страчених в’язнів у Китаї «сприйнята міжнародним співтовариством як неприйнятна».

Метью Робертсон, Велика Епоха


Читайте також:

В Києві збирають підписи проти насильницького вилучення органів

Торгівля органами — жахіття 21 століття

Підписатися:

Social comments Cackle

загрузка...