Деформована структура — чума економіки Китаю

Що стосується інфляції, то індекс споживчих цін знижувався протягом трьох останніх місяців поспіль. Індекс цін на промислові товари також падав протягом чотирьох останніх місяців. І це дуже нагадує стан справ у 2009 році.

Але в 2009-му Пекін вжив величезний пакет заходів стимулювання економіки в розмірі 4 трлн юанів ($585 млрд). Це дозволило запобігти низькому попиту і підтримати зростання економіки, проте фактично це ще більш роздуло міхур на ринку нерухомості. Китайський режим запанікував, коли стало зростати невдоволення народу. Ні прості, ні заможні люди не могли дозволити собі придбання будинку.

З минулого року Пекін намагається контролювати ринок нерухомості, але результатів практично не видно.

За таких несприятливих економічних умов для збільшення грошових потоків та стимулювання зростання економіки використовуються такі заходи, як зниження процентних ставок і зниження норми резервів для банків. Однак збільшення грошового потоку може призвести до подальшого зростання цін на нерухомість.

Задачі підтримки економічного зростання та ліквідації роздутого міхура на ринку нерухомості суперечать одна одній. Саме тому Пекін не може реалізувати обидва ці завдання одночасно.

Китайський режим вже двічі за поточний рік знижував відсоткові ставки, при цьому навіть перевершивши заходи, зроблені в 2009 році. Відсоткова ставка зараз становить 6% — трохи вище, ніж 5,31% у 2009 році. Але дозволивши зниження відсоткової ставки на 30%, вони, по суті, знизили її до 4,2%, що нижче за показник за 2009 рік. Пекін не зробив би цього, якби не бачив серйозної загрози своєму економічному зростанню.

Китайський режим зробив серію грошових вливань для управління економічним зростанням в останні роки, особливо під час фінансової кризи, через що виникла зайва кількість виробничих потужностей і незатребуваної нерухомості, а також «злетіли» ціни на житло. Зараз для стимулювання економіки фінансових можливостей не залишилося.

Але найголовніше — це те, що вливання капіталу деформувало економічну систему Китаю, яку тепер дуже важко виправити, і режим не наважиться взяти на себе таку відповідальність.

Зараз Пекіну слід не тільки знизити відсоткову ставку, але також істотно скоротити резервний фонд для банків (мінімальний обсяг грошей, які банк законно може зберігати). За останні кілька років влада значно збільшила резерви за депозитами, намагаючись зменшити тиск на юань, стимулювати експорт низьким курсом і підтримати економічне зростання. Однак через збільшення резерву по депозитах (з 9% в січні 2007 року до 21,5% у червні 2011 року) була ще більше деформована і без того нестабільна економічна структура.

Рушійна сила економіки Китаю тримається на приватних компаніях, особливо на малих і середніх підприємствах. Зайнятість на держпідприємствах і державних холдингових компаніях становить всього 20%.

Щоб допомогти китайській економіці подолати наявні труднощі, нинішня політика кредитування повинна бути змінена так, щоб порушити фінансову монополію державних банків. Пільгову політику для малого і середнього бізнесу та приватного сектору потрібно побудувати так, щоб можна було зруйнувати торгову монополію державних підприємств.

Якщо будуть доступні кредити для малого та середнього бізнесу, це буде стимулювати макроекономіку. Інакше, малі підприємства не зможуть отримати користь від падіння відсоткових ставок. Якщо малий і середній бізнес не отримає кредитів, вони не зможуть вижити, і в цьому випадку розмови про економічний розвиток Китаю будуть просто порожньою балаканиною.

Податкові пільги можуть допомогти зменшити навантаження на бізнес і стимулювати економічний розвиток, але в сьогоднішньому Китаї це практично неможливо. Іншими словами, органи місцевого самоврядування необхідно суттєво реформувати. Потрібні реальні зміни, істотне скорочення бюджету, необхідно також покласти кінець необґрунтованим витратам, зокрема, так названим «трьом потребам суспільства» — закордонним поїздкам, урочистим прийомам, автомобілям для чиновників та іншим пільгам.

За останні роки дохід місцевих органів влади великою мірою залежав від зборів від передання землі. У багатьох випадках від 30% до 60% доходів надходили від продажу земельних ділянок. Враховуючи нинішній спад на ринку нерухомості, доходи від продажу земельних ділянок значно знизилися, і це вплинуло на фінансовий баланс у деяких областях. Місцеві органи влади змушені брати кредити для підтримання своїх витрат.

Насправді, фінансові відділи місцевої влади самі створили собі проблеми, які неможливо вирішити лише економічним шляхом. Щоб докорінно змінити економічну систему, можливо, буде потрібно, перш за все, змінити основи роботи уряду.

Зміна економічної політики займе як мінімум два — три роки, ще більше часу буде потрібно, щоб змінити економічну модель Китаю.

Тяньлунь Цзянь, для Великої Епохи

Тяньлунь Цзянь — кандидат наук, регулярно пише про економіку Китаю і є консультантом Великої Епохи з економічних питань. Його блог — Chineseeconomictrend.blogspot.com.

Цікаве до теми

Економіка Китаю (добірка експертних статей про поточний стан, останні тенденції китайської економіки)

Через ослаблення економіки Китаю зменшуються відсоткові ставки