• Китайський журналіст викриває незаконне захоплення землі посадовцями

  • Четвер, 15 грудня 2011 року

Широко відомий своїми журналістськими розслідуваннями у New York Times, а також ув’язненням на три роки у Китаї за «розголошення державної таємниці» Чжао Янь нині проживає у США зі статусом біженця. Він користується значною популярністю серед бідної частини населення Китаю.

Чжао присвятив своє життя розслідуванню проблеми захоплення землі у Китаї і розробив рекомендації стосовно того, як селянам боротися з «хижими» посадовцями.

Спочатку Чжао працював літературним критиком, а потім міліціонером. З міліції його звільнили у 1987 році під час анти-буржуазної ліберальної кампанії. У 1997 році Чжао став цікавитися проблемою порушення прав селян.

Його друг журналіст Шен Сюею був звинувачений за сфабрикованими свіченнями партійного секретаря у провінції Харбін з приводу розслідування незаконного захоплення землі. Проходив відкритий судовий процес і Чжао прийшов на допомогу.

«Щоб допомогти другу, я мусив вивчати закони самотужки. Я готувався цілий рік», — каже він. Чжао відправив листа до міського партійного секретаріату, пояснюючи ситуацію та вказуючи, що його попередник був незаконно звинувачений. Чжао також просив у листі звільнити свого друга, якого згодом відпустили.

З цього досвіду Чжао зрозумів, наскільки страждають люди на селі, і це вплинуло на його подальшу долю. «Цей випадок змінив моє життя», — каже він. Відтоді він став журналістом із активною життєвою позицією.

У 2002 році Чжао почав працювати журналістом у часопису Реформи Китаю (China Reform), який видавала Національна комісія з розвитку та реформ.

«Вони всі щось розслідували, але їхні журналістські здібності не були досить професійними. Для них я робив складні журналістські розслідування», в тому числі і щодо питання захоплення землі у селян, каже він.

Таке «прикриття» Чжао давало йому змогу вивчати стан найнижчого прошарку китайського суспільства, що й привернуло увагу газети New York Times. «Майже ніхто з китайських ЗМІ не досліджував стан цієї групи людей», — каже Чжао.

Джозеф Кан із New York Times, що керував редакцією у Пекіні, взяв Чжао до себе на роботу, коли того звільнили з журналу Реформи Китаю на початку 2004 року. Сам Джозеф Кан не відповів на електронного листа з проханням дати інтерв’ю.

Основне завдання Чжао полягало в тому, щоб зробити первинне розслідування, яке Кан або інші співробітники потім опрацюють, перевірять та напишуть статтю.

Чжао мав мережу контактів для отримання інформації про плітки у партійних колах. Написана ним від руки записка про це призвела до арешту і засудження Чжао на три роки (2004—2007) з вироком «розголошення державної таємниці», — принаймні, таким є офіційне пояснення.

Чжао вважає, що у такий спосіб Ху Цзіньтао покарав його за допомогу селянам. Звинувачення у розголошенні державної таємниці — це просто зручний привід.

Вивчення недосконалості законів, щоб допомагати селянам

Для Чжао журналістика завжди була пов’язана з активною життєвою позицією — допомозі селянам відстоювати свої права на землю, яку партократи намагаються прибрати до своїх рук. «Як журналіст я можу зробити це, крім того мене мучить совість. Хто ж знає, як вирішити цю проблему? Якщо я не розповім про це, то хто ж?», — каже він.

Він навчився використовувати недосконалість законів, щоб допомагати селянам боротися з чиновниками, які зловживають своїм службовим положенням. Зокрема, Чжао вчив селян, як притягнути до відповідальності членів Всекитайських зборів народних представників.

«Партократи сильно нервували з цього приводу і гнівалися», — сказав Чжао. Тепер, коли він навчився користуватися комп’ютером — у Китаї в нього не було такої можливості, — свої розслідування він звіряє з інформацією в інтернеті.

«Я безпосередньо не можу їх звільнити, але ми збираємо підписи, як цього вимагає закон, щоб добитися імпічменту». 30 людей з району народного представника можуть написати заяву з вимогою його відкликати.

«Я дотримуюся вашого закону, щоб виявити та звільнити корумпованих посадовців, котрі захоплюють селянську землю, — розповів Чжао. — Це не заклик до бунту».

Він і далі виконує цю роботу і в той же час пише та редагує статті для китайських видань, щоб заробити якусь копійку на життя. У свої статтях, написаних під псевдонімом, Чжао також викриває корупцію.

Чжао Янь вважає, що викрадання землі у селян є найбільш руйнівною і дестабілізуючою діяльністю, яку зараз здійснює компартія Китаю.

У більшості випадків причиною сотень тисяч «масових заворушень» або вуличних протестів останніми роками є захоплення землі та примусове виселення селян. Вони отримують мізерну компенсацію за землю або навіть не отримують її взагалі. Місцеві чиновники залучають загони для знесення будинків та бандитів, які самовільно використовують насильство, щоб прискорити процес виселення.

З цього приводу написано багато скарг, виникли численні протести, у серцях людей оселився відчай, і в деяких районах багато людей зараз у глибокому розпачі. Люди публічно підпалювали себе та надходило багато повідомлень про фальшиві бомби, закладені з метою помститися посадовцям.

«Якщо ви забираєте їхню землю, ви забираєте їхні засоби для існування і ставите під загрозу їхню спроможність вижити, — писав Чжао Янь, — таким чином вони змушені боротися за своє життя».

Впродовж тисячоліть повстання селян прискорювали падіння імператорів китайських династій. Націоналістична партія, яка була в Китаї до приходу комуністів, втратила свої позиції внаслідок перевороту селян (війна з Японією, громадянська війна, комуністична агітація, перерозподіл землі, звичайно, також відіграли свою роль).

Чжао Янь вважає, що комуністичну владу спіткає така ж доля, завдяки силі народу. Чжао наводить класичний китайський вираз, який пояснює боротьбу комуністів за останні 60 років, після того як вони прийшли до влади на спинах селян: «Не тільки човен може плавати по воді, але й вода може його затопити».

Метью Робертсон, The Epoch Times

Оригінал англійською:The Epoch Times

Підписатися:

Social comments Cackle

загрузка...