• Китайський дракон – міф чи реальна істота?

  • Євген Довбуш | Велика Епоха
    Середа, 12 травня 2010 року
Китайський дракон («лун») у культурі Піднебесної є символом позитивного початку ян, благородства і величі. Стихія дракона – вода. За легендами, йому подобається жити в річках, озерах і морях, але при бажанні може і злітати в небо.

Перше зображення китайського дракона, складене з дрібних річкових черепашок, налічує близько семи тисячоліть. Знайдене в провінції Хенань – регіоні, найбільш багатому на кількість пам'яток стародавньої культури Китаю. Зовнішній вигляд китайського дракона в стародавніх книгах описується так: очі нагадують кролячі, вуха – як у корови; довгі драконівські вуса звисають; тулуб, наче у змії, покритий лускою; чотири тигрові лапи з кігтями, як у орла. Весь вигляд дракона могутній і суворий.

У знаменитому історичному романі Ло Гуаньчжуна «Трицарство» [період історії Китаю, III століття н. е.] один із героїв роману полководець Цао Цао сказав про драконів наступне: «Дракон здатний збільшуватися і зменшуватися, може злітати, випромінюючи світло, і ховатися в хмарах... Збільшуючись, дракон розсовує хмари і вивергає туман, зменшуючись – стає безформним і невидимим. Здіймаючись, він носиться по всесвіту, а опускаючись – ховається в глибині вод. Зараз, коли весна в самому розпалі, дракон переживає період перетворень. Як і людина, яка прагне до мети, він проходить Піднебесну вздовж і впоперек. Серед тварин дракона можна порівняти з героєм серед людей».

Китайські дракони бувають кількох видів: Тяньлун (Небесний дракон), Фуцанлун (Дракон захованих скарбів), Ділун (Земний дракон), Шеньлун (Божественний дракон).

Перший стереже обителі богів і перевозить їх на колісниці. Другий охороняє дорогоцінні камені під землею, а також викликає вулкани. Останні два панують над морями і завідують погодними умовами.

Як цар тварин китайський дракон – це символ імператорської влади. За давнім міфом, Жовтий Імператор Хуанді, один із перших у Китаї, під кінець життя перетворився на дракона і злетів на небеса. Імператорський трон протягом усієї історії Піднебесної мав назву трон дракона. За династії Цін дракон зображувався на державному стягу.

Китайський дракон в історичних свідченнях

Дракон із його особливими рисами став невід'ємною частиною давньої культури Китаю і сильним духовним символом жителів Піднебесної. Однак чи є китайський дракон простою вигадкою і творінням багатої фантазії, властивої древнім? Або це реальна жива істота? Мало кому відомо, що у багатьох історичних записах Китаю зафіксовані випадки, як дракони показувалися людям, не кажучи про свідчення очевидців, які бачили драконів уже у ХХІ столітті. Нижче ми розглянемо деякі з них.

У романі «Трицарство» йдеться про жовтого дракона. Його бачили в 259 році н.е. в одному колодязі, який розташований у повіті Нінлін [у провінції Хенань]. Тодішнього імператора північного князівства Вей – Цао Мао – ця звістка стривожила і він сказав: «Дракон – це государ, і те, що його виявили не в небі або в полі, а в колодязі, означає, що він у неволі». Після цього Цао Мао написав вірш «Скований дракон».

Дракона спіткала велика біда:
Він в ямі глибокій, о горе!
Ні в полі зеленому він не літа,
Ні в синім небеснім просторі,
І зуби сховав він і кігті прибрав,
В колодязі він у неволі.
А в багні перед ним копошаться вугри.
Та ба! Чи не моя то доля?
 
Жителі Піднебесної того часу вважали, що поява жовтого дракона означає, що скоро з'явиться новий імператор. Не минуло й року, як нова династія Цзінь об'єднала всі три розділені князівства, і Китай знову став однією державою.

Династія Тан (618—907 рр.н.е.) вважається періодом найбільшого розквіту Серединної держави [«Китай» китайською мовою – прим. авт.]. У «Виправлених історичних записах династії Тан» є свідчення, як одного разу в 873 році на землю на території округу Тунчен звалився дракон чорного кольору. Було виявлено, що він помер від рани в горлі. Його довжина була більше 30 метрів, половину якої складав плоский хвіст. Луска дракона була схожа на риб'ячу, на голові було два роги. Драконові вуса були завдовжки більше 6 метрів. На лапах були червоні перетинки.

«Звіт округу Йе. Розділ "Інше"» часів династії Цін (1644—1912) розповідає про наступний випадок: «У 1503 році, коли ще правила династія Мін, одного дня п'ять драконів з'явилися в небі приблизно за 10 лі (5 км) на північ від округу Йе провінції Хенань. Після довгого кружляння в повітрі вони впали на землю і не могли злетіти знову. Небо накрилося туманом, а море почало штормити. Божество в зеленому одязі опустилося на землю. Через мить хмари розсіялися і море стихло. Дракони так і не могли злетіти. Потім з'явилося друге зелене божество, і дракони заповзали навколо нього. Раптом небо потемніло: товсті хмари і густий туман з’явилися знову. Через деякий час небо прояснилося, і цих божеств разом із драконами вже не було».

В «Історичних записках уряду області Юнпін» є нотатки про те, що в 1839 році влітку біля річки Луаньхе знайшли дракона, який упав з неба. Він лежав нерухомо, весь покритий мухами й іншими комахами. Місцеві жителі зробили навіс, захистивши дракона від жаркого сонця. Вони поливали його тіло холодною водою. Через три дні після нічної грози дракон зник.

Китайський дракон і сучасність

Є свідчення про появу драконів у ХХ столітті. Так, у серпні 1944 року мешканці села Ченьцзяюаньцзи, що розташоване на березі річки Сунхуацзян, виявили величезну чорну «тварину» на прибережному піску, що лежала нерухомо. Один із селян Ень Дяньюань розповів, що вона була близько 7 метрів завдовжки і нагадувала ящірку. Її морда була схожа на китайського дракона, зображуваного на картинах традиційного живопису Китаю, із сімома товстими жорсткими вусами. Покрите лускою драконове тіло в діаметрі було близько тридцяти сантиметрів, чотири лапи глибоко загрузли в піску.

Ще один випадок був засвідчений 18 вересня 2000 року. Увечері, коли вже почало темніти, місто Усун провінції Цзілінь осяяв промінь світла, який поступово ставав усе яскравішим і переливався всіма кольорами веселки, пише китайське видання «Чженцзян» зі слів місцевих очевидців. Потім на небі з'явилася істота, що нагадувала китайського дракона. Жителі могли ясно розгледіти його голову, вуса, лапи і лускате тіло. Деякі люди були приголомшені, спостерігаючи цю картину. «Дракони дійсно існують», – передає емоції здивованих спостерігачів китайське видання. Дракона було видно приблизно 20 хвилин. Потім яскраве світло повільно потьмяніло і дракон зник.

Кілька років тому 27 серпня 2005 обсерваторія Геміні (Gemini) зафіксувала появу «китайського дракона» в космосі на знімку NGC 6559 [ділянка у південній частині сузір'я Стрільця]. Деякі китайці вважають, що це є знаком, який передвіщає великі зміни у Всесвіті й на Землі.

Залишається загадкою, чи є дракони реальними істотами. Проте виразний образ китайського дракона, який багаторазово зображувався у культурній спадщині Стародавнього Китаю, наводить на думку, що він має матеріальне існування. Легенди описують драконів як істот благородних та великодушних. Деякі вважають, що китайський дракон все рідше показується тому, що сучасне суспільство знищує себе в гонитві за грошима і розвагами, й у драконів немає бажання контактувати з такими людьми. А згідно з буддійським віруваннями, дракони мешкають в інших паралельних просторах. Це пояснює, чому їх так складно побачити в нашому світі.

Підписатися:

Social comments Cackle

загрузка...