• Меблі древніх китайців і культура духовного вдосконалення

  • Вівторок, 6 квітня 2010 року

Сидячи сьогодні на стільці або лежачи на ліжку сучасних дизайнерів, чи замислюєтеся ви коли-небудь, що стародавні люди мали звичай сидіти й спати на підлозі?

Ще в доісторичні часи китайці створили перший предмет домашніх меблів - на підлогу клали циновки для сидіння. Різні зразки дерев'яних меблів у ті часи проектувалися під ці циновки. Наприклад дерев'яні столики на низьких ніжках, щоб ставити їх над колінами, обробна дошка на ніжках і низькі столи.

У період «Воюючих держав» (479 - 221 до н.е., період 7 царств: Цінь, Чу, Ці, Хань, Чжао, Вей, Янь) були придумані ложі на підлозі, предок всіх китайських ліжок. З цього типу ліжка були створені всі наступні різновиди підлогових ліжок.

При династій Цінь і Хань сформувався повний комплект домашніх меблів для сидіння і сну на підлозі. Вигляд меблів цих періодів типовий для китайських низьких меблів.

Династії Вей і Цінь вважаються піком розвитку меблів у Китаї. Вид меблів цього періоду не тільки зазнав впливу майстрів династій Східної та Західної Хань, але, в свою чергу, вплинув на виробників меблів наступних династій Сунь [581 - 618] і Тан [618 - 907].

У той період почали використовувати високі меблі, наприклад китайські кочівники користувалися мотузковим ліжком типу гамака, яке називалося «ліжко ху». Після нетривалого періоду адаптації, такі високі меблі, як круглі й квадратні табурети, взяли гору над низькими меблями. Одночасно почали поступово виготовляти все більш високі ліжка й кушетки, поки не стало можливим сидіти на них, звісивши ноги. Однак низькі меблі все ще домінували на китайському ринку меблів.

При династій Сунь і Тан настав перехідний період від стилю життя стародавніх китайців із сидінням на підлозі до сидіння на високих стільцях. Високі меблі, що складалися зі стільців, табуретів і столів на високих ніжках, з'явилися на ринку меблів і сподобалися вищим верствам суспільства. Саме цього часу у китайському суспільстві були в ужитку одночасно високі та низькі меблі.

На початок династії Сун (960 - 1279 рр. н.е.) в побут увійшли ліжка, столи, стійки для рушників, стільці та табурети на високих ніжках, обірвавши багатотисячну традицію сидіння на підлозі. При династії Сун розвиток у виробництві китайських меблів досяг свого апогею. Досягнення того часу в меблевій справі заклали надійний фундамент для його подальшого розвитку при династії Мін (1368 - 1644 рр. н.е.) і Цин (1644 - 1911 рр. н.е.).

 

З історії розвитку меблів у Древньому Китаї можна простежити, як змінювався стиль життя стародавніх людей. Перехід від сидіння на підлозі до сидіння на високих стільцях відбувся тільки після династії Сун. Це означає, що традиція китайської культури сидіння на високих стільцях має історію всього в одну тисячу років.

Чому ж стародавнім китайцям до цього моменту не спадало на думку, що сидіти на високому стільці більш зручно? Цього не зрозуміти звичайною логікою. Особливо, якщо ви читали про численні технічні досягнення і винаходи Стародавнього Китаю, про які йдеться в історичній книзі «Мен Сі Бі Тань», написаною Шенем Кочжуан династії Сун. Чи могло бути, що тільки після появи «ліжка ху» («ху чуань»), стародавні китайці зрозуміли, що можна сидіти на високих табуретах?

Відомо, що, коли легендарний правитель Хуан-ді (Жовтий Імператор) [246 - 210 до н.е.], опановував Дао у Гуан Ченцзи (один з даоських Безсмертних), китайська культура стала культурою духовного самовдосконалення. Тоді всі учні займалися медитацією, а перед тим, як взятися за пензель, вони регулювали дихання і рух енергії ці в тілі. Люди всіх верств суспільства звертали увагу на спокій розуму і налагоджували подих перед початком будь-якої справи. Фактично, все суспільство було середовищем самовдосконалення.

Якщо простежити історію розвитку в Китаї духовних практик, не важко побачити, що злети і падіння школи Дао пов'язані з висотою табуретів. При династії Вей і Цзінь, коли з'явилося «ліжко ху», в духовне вдосконалення почали проникати такі руйнуючі елементи, наприклад, як конфуціанська відданість батькам. З тих пір люди, котрі самовдосконалювались стали залишати суєтний світ і йти в глухі гори для практики. Коли високі стільці і табурети повністю увійшли в обіг при династії Сун, мирські люди перестали розуміти і приймати людей, які істинно самовдосконалювалися. Люди почали змішувати буддизм, даосизм і конфуціанство в одну філософську школу. Пізніше при династії Сун, школа, присвячена вивченню класики з раціональним підходом, послабила конфуціанство і замінила собою панівну ідеологію китайців. Дух самовдосконалення поступово став зникати зі свідомості людей.

Перехід від сидіння на підлозі до сидіння на стільці, може здаватися ознакою прогресу людської цивілізації. Проте, нікому не спадає на думку, що фактично це ознака відхилення мислення і моральності людства від праведного шляху.

Сі Маян
Підписатися:

Social comments Cackle

загрузка...