Інший погляд на Грейс, княгиню Монако

Після смерті князя Рен’є Грімальді III в квітні цього року на союз однієї з найбільших красунь Америки й монарха, що сподівався на збереження династії, стали дивитися  трохи інакше.

У 1918 році між Монако та Францією був підписаний договір, відповідно до якого князівство є незалежною державою лише до тих пір, поки у династії Грімальді є спадкоємець, інакше Монако повинне увійти до складу Франції. Після закінчення 6-річного роману з французькою актрисою Жізель Паскаль, яка виявилася безплідною, князь Рен’є знаходився у пошуках дружини, щоб подарувати Монако спадкоємця.
 
Грейс і Рен’є познайомилися на Каннському кінофестивалі в травні 1955 року. Її друзі вважали, що буде вражаюче, якщо Грейс і князь Рен’є разом сфотографуються для журналу «Paris Match». Незабаром була призначена зустріч в палаці. Цього дня в готелі Грейс відключили електрику. Всі її плаття потрібно було прасувати, окрім одного з тканини, що не мнеться, яке вона ненавиділа. Не маючи вибору, Грейс   довелося одягти цю сукню.

Князь через офіційні обов'язки запізнився на 45 хвилин, чим усім приніс незручності. Фотографи запропонували вийти з палацу. Рен’є влаштував Грейс екскурсію по його приватному зоопарку.

Рен’є справив велике враження на Грейс сміливістю й безтурботністю з якою він грав з тиграми. Тварини очевидно любили його, і можливо це був той момент, коли Грейс закохалася в князя.

Не дивлячись на те, що у Грейс було декілька серйозних романів з впливовими людьми Голівуду, як, наприклад, дизайнер Олег Кассині, вона часто говорила друзям, що хоче вийти заміж і мати дітей. Князь Рен’є зробив пропозицію Грейс через свого найближчого і давнього друга батька Такера, який з'їздив до Америки й запитав, чи прийме вона пропозицію князя. Це було не наслідок соромливості Рен’є , а традицією у відповідності до якої князь не повинен особисто сам освідчитися. Незабаром Рен’є з'їздив зустріти Різдво в будинку Грейс у Філадельфії. 5 січня 1956 року офіційно відбулися змовини.

Через 17 років після фатальної для Грейс Келлі автокатастрофи на гірській дорозі в Монако, Рен’є говорив: «Я все ще відчуваю її відсутність. Це був шлюб по любові».

З таблоїдів і чуток, світу було відомо про те, що життя княгині Грейс не було безхмарним. Пожертвувавши заради виконання королівських обов'язків своєю кар'єрою в кіно, Грейс страждала від самоти й туги по її американському способу життя.

Альфред Хічкок запросив її на роль у фільмі «Марні» (1964),   Рен’є погодився, але народ Монако не бажав бачити свою княгиню, що грає злодійку та цілує чужого чоловіка – Шона Коннері. Указом Рен’є її фільми були заборонені в Монако.

Не дивлячись на тяготи свого королівського положення, Грейс зробила Монако знаменитим. Не тільки трансляція її весілля студією MGM в обмін на дозвіл покинути діючий контракт в Голівуді, але й зв'язки в Голівуді з такими зірками, як Френк Сінатра та Кері Грант, принесли в князівство зачарування і зробили його центром уваги.
 
Ніщо не характеризує Грейс так красномовно, як випадок в Stork Club в Манхеттені. Джозефін Бейкер* було відмовлено в обслуговуванні, тому що вона була чорношкірою. Грейс вилетіла з клубу, як ураган, присягнувшись ніколи не повертатися. Свою обіцянку вона стримала.

Грейс на все життя стала другом Джозефін Бейкер аж до її смерті в 1975, і підтримувала її притулок для сиріт. Коли Джозефін Бейкер доводилося страждати від образ, Грейс Келлі допомогла їй повернутися на сцену.

Безпосередньо про її роль як княгині говорить благочинна робота. Вона енергійно підтримувала Червоний Хрест, проте більшість зусиль були направлені на турботу про сиріт Монако, для яких вона створила притулок. Щороку княгиня влаштовувала Різдвяне свято без дорослих з подарунками для дітей.

Грейс Келлі залишила світу свою красу, стиль і звичайно ж, неперевершену грацію.

* Джозефін Бейкер (1906-1975) – американська танцівниця і співачка, перша чорношкіра американка, що досягла світової популярності. (прим. пер.)