Історії Стародавнього Китаю: Правдивість і великодушність

Приблизно за 100 років до часів Конфуція, у тому ж місті жила інша доброчесна людина Ліхуа Хуей (693 - 609 до н.е.). Він працював радником міста-держави Люй. Конфуцій добре відгукувався про нього, кажучи: «Його слова відображали найвищі моральні принципи, а його вчинки були добре обміркованими».

Як громадський радник, Ліхуа Хуей також був суддею, отже його поведінка допомогла йому впоратися з такою відповідальною роботою. Для Ліхуа чесність була на першому місці. За необхідності він карав винних без будь-яких вагань, включаючи впливових і високих чиновників. Разом з тим, він демонстрував велику доброту. Хоча він і не був високопосадовцем, проте чутки про його чудову репутацію поширилися дуже далеко.

У ті часи добробут міста-держави визначався цінністю його майна, що мало велике символічне значення. Одного разу держава Ци атакувала Люй, щоб одержати коштовну бронзову посудину. Але коли цар міста Люй змушений був під тиском віддати посудину, він віддав її копію.

Дізнавшись про підробку, правитель міста Ци відіслав назад фальшиву посудину. «Тільки якщо Ліхуа особисто підтвердить справжність посудини, я повірю», - заявив він. Одержавши це повідомлення, правитель Люй відправився до Ліхуа з проханням допомогти в цій проблемі.

Ліхуа сказав: «Ваша величність, ви хочете, щоб я віддав правителю Ци підробку, щоб накликати катастрофу на його націю. Але я не можу відступитися від принципів правди і накликати біду на вашу державу». Таким чином, король міста Ци одержав справжню бронзову посудину від володаря міста Люй.

У Стародавньому Китаї казали: «Без правдивого і гідного довір'я характеру людина не може існувати в цьому світі».

Мен-цзи (385 - 204 до н.е.), друга за значенням особистість в історії Китаю після Конфуція, охарактеризував Ліхуа так: «Коли простолюдини чують про Ліхуа, вони стають великодушними; а люди недостатньо добрі - стають добрішими».

Версія англійською