Рецензія: «Прапори наших батьків» Flags of Our Fathers

Фотографія, на якій шестеро американських солдатів ставлять прапор на захопленій висоті японського острова Іводзіма, відома всім. В Америці - точно всім. У нас її знають менше, але теж добре. В основному, завдяки обкладинці альбому Conquest групи Uriah Heєp (1980). Навколо цієї фотографії і розгортається фільм Клінта Іствуда.

Точніше, фільм розгортається навколо спогадів сина одного з шести героїв - Джеймса Бредлі. Книгу він написав в середині 90-х. І книга ця - не стільки про героїчну битву на Іводзімі, скільки про те, як з її героїв, що вижили, робили зірок шоу-бізнесу. Це було потрібно для перемоги. Хлопці пішли на те, щоб їх возили містами Америки, примушували говорити правильні слова і позувати фотографам. І вже справа десята, що не всі з цієї трійці взагалі брали участь в установці прапора. Та й сама процедура, чесно кажучи, в житті виглядала зовсім не героїчно. На фотографії вона виглядає як остання фаза героїчного зусилля. Насправді...

Насправді, подивіться самі. На щастя, сцена установки прапора розташовується в центрі фільму. Це великий успіх. Іствуд немов задався метою нагнати смертельну тугу на свою вірну аудиторію. А старий уміє добиватися поставленої мети: останні кадри додивляються вже на повному автопілоті.

Слід мати на увазі, що «Прапори наших батьків» - лише одна з двох частин дилогії про битву на Іводзімі. Якщо ви ще про це жодного разу не чули - що ж, скажу і назву другої частини: «Листи з Іводзіми». Там події трактуються з японської точки зору. Там інший сценарист - і, що характерно, японський. Іствуд - чудовий режисер, але від сценарію дуже сильно залежний. У «Прапорах» йому дістався Пол Хаггіс, який обожнює перехрещувати і тасувати сюжетні шматки. У «Зіткненні» (Crash) це мало формат хитромудрого пазла, врешті-решт все склалося в завершену картину. У нашому випадку, експерименти Хаггіса ніякого формату не мають. Історія, яку він розповідає, не може концентруватися ні на чому і постійно скаче з мирного безумства у військовий хаос. І одна-єдина думка на весь фільм - Хаггіс твердить її, як заїка, не здатний добратися до кінця фрази.

(Втім, хто з них більше винен - Хаггіс чи Іствуд - ще питання).

Проте, думка настільки правильна, що навіть сама собою рятує фільм. Героїв роблять не подвиги, а шоу-бізнес, мій хлопчику. Але справжній чоловік повинен здійснювати подвиги. Заради цього Іствуд знімає сцену висадки на Іводзіму, якій міг би позаздрити рядовий Райан. До речі, вже знайшлися знавці, які запідозрили, що цю сцену знімав Стівен Спілберг, який прикрився маскою продюсера...

Режисер: Клінт Іствуд.
Сценарій: Уїльям Бройлес мол., Пол Хаггіс.
У головних ролях: Райан Філіп, Джесі Бредфорд, Адам Біч.

Джерело:
KinoExpress