- Це все, чи ти хочеш ще чого-небудь? Ананда все бачив і, звичайно, розлютився. Він підхопився й гнівно викликнув:
- Вчителю, тільки дозволь, і я покажу йому! Його потрібно покарати!
- Ананда, ти став сан’ясіном, але постійно забуваєш про це, - відповів Будда. - Цей бідолаха занадто багато страждав. Ти тільки подивися на його обличчя, на його очі, налиті кров'ю! Напевно він не спав всю ніч і томився, перш ніж зважитися на такий вчинок. Плювок у мене - це результат цього божевілля. Це може стати звільненням! Будь жалісливішим до нього. Ти можеш вбити його й стати таким же божевільним, як він!
Та людина чула всю розмову. Вона була збентежена й здивована. Поведінка Будди вразила її. Чоловік хотів принизити, образити Будду, але, зазнавши невдачі, відчув приниженим себе. Любов і співчуття Будди були настільки несподіваними для нього! Будда сказав йому:
- Піди додому й відпочинь. Ти погано виглядаєш. Ти вже досить покарав себе. Забудь про цю подію; вона не заподіяла мені шкоди. Це тіло, воно створене з пилу. Рано чи пізно воно перетвориться в пил, і по ньому будуть ходити люди. Вони будуть плювати на нього; з ним відбудеться безліч перетворень.
Людина заплакала, втомлено піднялася й пішла. Увечері цей чоловік прийшов знову, припав до ніг Будди й сказав:
- Пробач мені!
Будда мовив:
- Мені немає за що пробачати тебе, я ж не розсердився. Я тебе не засудив. Але я щасливий, безмірно щасливий бачити, що ти отямився й що скінчилося те пекло, в якому ти перебував. Іди з миром і ніколи більше не впадай у такий стан!