• Світ через мікроскоп

  • Середа, 22 березня 2006 року
Мистецтво не перестає нас дивувати... І здається, що сьогоднішнього розпещеного глядача вже мало чим можна зацікавити. Чого ми тільки не бачили: від таємничої посмішки Мони Лізи Леонардо да Вінчі до лаконічного «Чорного квадрату» Малєвича. Не бачили тільки того, що важко побачити... Але картини відомого сучасного художника-пейзажиста Миколи Дмитриєнка побачити можна, тільки для цього необхідно озброїтися мікроскопом.

 

З якого віку Ви почали творчу діяльність?

Микола Дмитриєнко: Я працюю художником більше 30 років. На вибір професії вплинула зустріч з дивною людиною, моїм вчителем у художній школі Трухачовим Андрієм Миколайовичем. До Великої Вітчизняної війни він був художником-реставратором в Ермітажі, пережив блокаду, і після війни жив у моєму рідному місті Аркадак, Саратовської області. Андрій Миколайович на початку минулого століття навчався в Ленінградській академії мистецтв, був учнем К.С. Петрова-Водкіна, А.А. Рилова, П.М. Філонова. Наш учитель багато знав, був прекрасним живописцем і допоміг навчитися дивитися на світ іншими очима. Під його впливом я став художником, займався оформленням музейних експозицій, виготовляв макети і діорами спочатку в Росії, а з 1980 року в Молдавії. У різних музеях мною було створено 15 батальних і жанрових діорам, також були діорами живої природи.

Коли Ви зрозуміли, що мініатюри це Ваше покликання?

М.Д.: На початку 80-х я створив першу мініатюру. Робота була розміром з ніготь великого пальця, на мініатюрі була зображена сільська дорога, якою йде селянин із собачкою. Я показав цю роботу близьким, знайомим, художникам і одержав гарні відгуки. Добре ставлення глядача завжди стимулює художника, і я виконав ще кілька мініатюр. До нас у гості зайшла сусідка, вона працювала в той час у картинній галереї міста Бендери. Ірина Миколаївна (так звали сусідку) дуже зацікавилася роботами. Я склав усі свої мініатюри в сірникову коробку і віддав їй на виставку. Відбулося кілька виставок мініатюр, але я до цього не поставився серйозно. Перший, хто сказав мені, що я створив щось незвичайне був Л.П. Григоращенко, молдавський художник, член-кореспондент АХ СРСР. Він дав мені кілька важливих порад, порекомендував не писати мініатюрні портрети, а зайнятися тільки мініатюрними пейзажами, тому що в 18-19 століттях було створено дуже багато мініатюрних портретів, а мініатюрними пейзажами займалися одиниці.

Одного разу я пожартував і сказав, що напишу картину і покладу її на зріз виноградної кісточки, на що почув у відповідь: "Ну, це занадто! Таке не можливо". Виявилося… можливо. Я написав картину олійною фарбою, зробив раму з латуні і поклав на зріз виноградної кісточки. Назвав я цю роботу "Вечоріє". Ця мініатюра є картиною за всіма канонами, написана вона в техніці "ala-prima" тобто мазками.

Як Ви думаєте, чи є сьогодні потреба у мистецтві такого роду?

М.Д.: Потреба у мініатюрах звичайно є. Глядач ставиться до них дуже добре. Майже 100% розуміння, усі ранні роботи отримали прописку в різних країнах.

Як близькі і рідні ставляться до Вашого заняття?

М.Д.: Родина з розумінням ставиться до мого захоплення мініатюрою; дружина і донька - перші глядачі, вони допомагають мені порадами.

Дану техніку Ви самі розробили?

М.Д.: Мої мініатюри виконані олійною фарбою на металі, дереві чи картоні. Роботи розміром близько 0,5 кв.дм виконані на дереві, мініатюри середнього розміру написані на металі, найменші на картоні.

Роботи на дереві виконані за технологією І. Похітонова. У XIX столітті в Росії був такий мініатюрист-пейзажист. Мініатюри дуже маленьких розмірів – мій винахід.

Чи є у Вас нагороди, премії?

М.Д.: За мініатюри в мене два дипломи з виставок місцевого значення. У травні 2003 року на міжнародній виставці в Кишиневі моя карета отримала перше місце. Є в мене дипломи і за дизайнерські роботи.

Кому з художників Ви віддаєте перевагу?

М.Д.: Я вважаю, що у творчості кожного художника є щось гідне поваги і розуміння глядачів, але особисто я є шанувальником творчості М.К. Чюрленіса, литовського художника і композитора (1875-1911рр). Цей художник намагався поєднати музику і живопис. Мені подобаються такі його роботи як: "Соната сонця", "Соната весни" і багато інших.

Образотворче мистецтво другої половини XX століття подарувало світові багато шедеврів. Я не буду оригінальним, якщо скажу, що мені подобаються роботи Сальвадора Далі. Його картинами захоплюються в усьому світі. Твори Е. Невідомого, Х. Мура, Р. Раушенберга, Дж. Сегала і багатьох інших відомих майстрів назавжди залишаться в історії мистецтва.

Де проходили Ваші виставки і де ще Ви плануєте їх проводити?

М.Д.: Мої роботи виставлялися в Москві, Стамбулі, Кишиневі й інших містах далекого і ближнього зарубіжжя. Планується виставка в Бухаресті і Держдумі РФ.

За роки роботи художником мною створені музейні експозиції, діорами, я ілюстрував книги, писав картини, але в очах глядачів я художник який пише дуже маленькі картини. Тому мої плани пов'язані з мініатюрою. Я почав серію робіт, у якій хочу відобразити природу й історичні пам'ятники Молдавії.

Чи знаєте Ви кого-небудь із сучасних художників, хто також пише мініатюри?

М.Д.: Я знайомий із творчістю мікромініатюристів М. Сядристого і Е. Казаряна, але це зовсім інші роботи. Інших художників, котрі займалися б як і я мікромініатюрним живописом олією, у світі очевидно немає.


Підписатися:

Social comments Cackle

загрузка...