Як у стародавньому Китаї розуміли щирість та сумлінність

Щирість і сумлінність - це високі якості, сформовані традиційними моральними засадами, якими люди в Китаї захоплювалися з давніх пір.

За цими стандартами потрібно, щоб люди були правдивими і щирими. Це показник ввічливості людини. Тільки в тому випадку, якщо люди внутрішньо чесні, вони можуть бути хорошими батьками і друзями, і лише тоді все суспільство може жити в гармонії.

Тому щирість і сумлінність є основою особистості, а також основною базою для виживання всієї нації. Тільки люди, які володіють цими якостями, бувають досить мудрими і розсудливими, щоб вибрати те, що є хорошим, і керуватися ним.

У Дао Де Цзині Лао Цзи сказав: "Ті, хто недбало дають обіцянки, не заслуговують на довіру". Він хотів нагадати людям, що ми повинні бути обережні з тим, що обіцяємо, і ще серйозніше ставитися до важливих справ.

Деякі люди недбало погоджуються на запити інших, не продумуючи їх. Пізніше вони фактично не в змозі виконати обіцянки і навіть забувають про них. Як ці люди можуть заслуговувати на довіру?

Тому, коли ми даємо обіцянки, ми повинні ретельно подумати і обіцяти тільки те, що дійсно в змозі зробити. Коли ми обіцяємо іншим що-небудь, ми повинні виконувати те, що ми обіцяємо. Обіцянка безцінна. Конфуцій також неодноразово говорив про проблему щирості і надійності. Він сказав: "Якщо говорити про тих, на кого не можна надіятись, невідомо, як вони можуть вижити". Конфуцій також сказав: "Коли ми спілкуємося із друзями, ми повинні дотримувати свого слова".

У стародавньому Китаї стосунки між друзями, між імператором і його чиновниками, між рідними братами і між чоловіком та дружиною були п'ятьма найосновнішими стосунками в людському суспільстві. Бути щирим і тримати слово - наймінімальніша умова для дружби. Тих, хто не виконує свої обіцянки, зневажають.

За часів династії Цін жив чоловік на ім'я Цай Лінь. Один із його друзів довірив йому велику суму грошей, не взявши з нього розписки або якого-небудь письмового доказу про операцію. Незабаром після цього той друг помер. Цай Лінь запросив сина цього друга до себе і повернув йому гроші друга. Син друга був дуже здивований і сказав: "Як він міг довірити Вам таку велику суму грошей і не мати про це ніякого доказу? Крім того, мій батько ніколи не згадував мені про це".

Цай Лінь посміхнувся і сказав: "Доказ знаходиться в наших серцях, а не на папері. Твій батько знав мене, тому він і не говорив тобі про це". Конфуцій також сказав: "Якщо люди більше не довіряють своєму урядові, на уряд чекає провал". Як люди, так і нації повинні бути щирими і заслуговувати на довіру. Інакше у них не буде ніякого майбутнього. Якщо правитель не піклуватиметься про щирість і про те, щоб заслужити довіру, він втратить довіру і підтримку громадян.

Іншими словами, без довіри ні людина, ні нація не будуть в змозі вижити. У стародавній книзі Чжоуі йдеться: "Коли ми говоримо, то повинні бути щирими і правдивими". Наша мова повинна бути заснованою на щирості і надійності. Тут щирість і надійність означають, що наші слова повинні бути заснованими на фактах і повинні супроводжуватися діями.

Те, що ми говоримо, повинне відповідати тому, що в наших серцях. Ми не можемо говорити одну річ, а мати на увазі іншу. Стосовно щирості і надійності інший відомий учений в стародавньому Китаї Гуань Цзи говорив: "Ті люди, які не чесні в торгівлі, не повинні займатися комерцією; ті, хто не надійний у своїх навичках, не повинні заробляти на життя цими навичками; ті, хто не впевнені в роботі сільського господарства, не повинні бути фермерами; а ті, хто не заслуговують на довіру, не повинні бути в уряді".

Займаючись комерцією, стародавні китайські люди завжди говорили: "Ми не станемо одурювати наших клієнтів, будь то діти або літні люди". Вони прагнули бути щирими, займаючись бізнесом. Сказане Гуань Цзи повинно нагадати людям різних шарів суспільства, що ми повинні бути щирими і вимогливими до себе. Ми повинні ставитися до інших щиро і не повинні одурювати людей, оскільки одурюючи їх, ми одурюємо самих себе. Його останнє зауваження про те, що чиновники повинні бути щирими і заслуговувати на довіру, інакше - вони не можуть судити інших.