ІСТИНА І ТРАДИЦІЇ

Чужоземці - це друзі, з якими ми ще не познайомилися

Велика Епоха
Діти Гамбурга здійснюють «навколосвітню подорож» безпосередньо у їхньому місті.

Хурваш Пуркіан, організатор проекту «Світч» з чотирма володарями призів за найкращий дорожній щоденник. Зліва направо: Ясмін (Іран), Леоні (Німеччина), Франаз (Афганістан), Софія-Марія (Росія). Фото: Eva-Helen Thoele
Хурваш Пуркіан, організатор проекту «Світч» з чотирма володарями призів за найкращий дорожній щоденник. Зліва направо: Ясмін (Іран), Леоні (Німеччина), Франаз (Афганістан), Софія-Марія (Росія). Фото: Eva-Helen Thoele
Суботнього дня в одному із готелів Гамбурга зібралися діти з різних країн - Туреччини, Афганістану, Ефіопії, Португалії, Іспанії, Німеччини, Японії, Тайваню, Гамбії, Франції, Філіппін, Кенії, Азербайджану, Ірану, Мадагаскару. Майже усі вони одягнені у білі футболки та кепки із жовтим написом «Світч».

Одні бігають між стільцями, інші більш сором'язливі і стоять поряд зі своїми батьками. А батьки розмовляють один з одним на тему, як об'єднати дітей під час зимових канікул.

«Світч» - безкоштовний проект «Подорожі навколо світу», організований Асоціацією Гамбурга з налагодження культурних зв'язків. Його мета - дозволити дітям різних національностей познайомитися з культурою інших народів.

Пригода поряд

Валіха - музичний інструмент, який виглядає як величезна флейта, але в неї не дмуть, а грають на ній як на гітарі. Діти з «Світч» вчилися грати на цьому інструменті під час свого візиту в сім'ю 13-річного Енді Андріанавалоні з Мадагаскару. Якщо повернувшись додому, ви бачите що тонка тюль висить не на вікні, а надіта на дитину, складена в три шари і перекинута через плече, це, означає, що група «мандрівних» дітей тренувалася в «Індії» драпірувати сарі. Насправді діти не подорожують в інші країни у прямому розумінні цього слова, а знайомляться з різними культурами. Кожна сім'я представляє країну, з якої вона родом. Звичайно, під час «подорожі» у кожній сім'ї готується традиційна їжа, яка на превеликий подив виявляється дуже смачною для інших.

«Чого ми не знаємо один про одного»

Сара-Марія просить футболку «Світч» іншого розміру, пані Пуркіан піклується про це. На передньому плані: «Золотий малюк», приз німецької організації соціальної допомоги дітям. Фото: Хайке Соланскі/Велика Епоха
Сара-Марія просить футболку «Світч» іншого розміру, пані Пуркіан піклується про це. На передньому плані: «Золотий малюк», приз німецької організації соціальної допомоги дітям. Фото: Хайке Соланскі/Велика Епоха
Діти відчувають радість від можливості більше дізнатися про інші країни, що перешкоджає виникненню упереджень, які вже були сформовані. Ось деякі з їх коментарів:
Дена з Афганістану: «Про німців кажуть, що вони зануди, але виявилося, що це не так».
Сена-Дездіна з Туреччини: «Я ніколи не святкувала Різдво і не знала, що на Різдво їдять гусака».
Марія з Росії: «У Росії Новий рік важливіше свято, ніж Різдво. У нас дарують подарунки на Новий рік».
Кіаваш, 11-річний хлопчик з Ірану: «Я довідався про те, що у Німеччині жінки мають право голосу вже з 1918 року».

Всі вони - мешканці Гамбурга

Ідея створення «Світч» належить Хурваш Пуркіан, голові Асоціації Гамбургу із налагодження культурних зв'язків. Вона виросла у Тегерані і приїхала до Гамбургу у віці 17 років: «В Ірані у мене був незабутній досвід відвідин японської сім'ї. На мене справили велике враження їхній спосіб життя, їжа - абсолютно усе. І тоді тут, у Німеччині, я подумала: у Гамбурзі стільки можливостей. Як було б добре запросити у гості 186 народів!

Іран - багатонаціональна країна. Там Пуркіан ходила до школи разом із турками, курдами, євреями. «У будинках цих людей панувала зовсім інша культура. Але ми дружили один із одним, і всі були іранцями. А тут усі діти, що беруть участь в «Світч» - мешканці Гамбурга.

Рік тому у пробному проекті налагодження культурних зв'язків взяло участь 18 сімей із 10 країн. Під час наступних літніх канікул в «подорожі» брало участь 50 сімей із 15 країн, а у третій «навколосвітній подорожі» - вже 80 сімей із 25 країн.

Дитяча знімальна група і «Золоте малятко»

На прощання голова сім'ї Лау виконав пісню Френка Сінатри. Фото: Хайке Соланські/Велика Епоха
На прощання голова сім'ї Лау виконав пісню Френка Сінатри. Фото: Хайке Соланські/Велика Епоха
У кожній четвертій «туристичній» групі була одна дитина з Німеччини. Оскільки німецьких дітей виявилося більше, ніж вільних місць, інші організували знімальну групу. Вони відвідали «мандрівників» і взяли у них інтерв'ю. Як вмонтовується фільм та накладається відповідна музика? Знімальна група багато чому навчилася, і це принесло їм радість. Фільм, який вони зняли влітку, справив враження на жюрі, що вручає приз німецької організації соціальної допомоги дітям «Золоте малятко». 8 грудня «Світч» одержав другий приз.

Чужоземці - це друзі, з якими ми ще не познайомилися

Найкраще, що знаходиш, беручи участь у цій програмі - це дружба, яка виникає не тільки серед дітей. Контакти зав'язалися і між дорослими. Наприклад, батьки Кенрю Лау, який зі своєю сім'єю вже втретє представляв Японію у «Світч», познайомилися навіть із сім'ями, що не входили до їх групи. На прощання глава сімейства Лау заспівав пісню Френка Сінатри. «Коли ж влаштують «Світч» для дорослих?» - запитує він.

«Я впевнена, що діти за ці чотири дні досягли більшого взаєморозуміння один з одним, ніж за всі роки навчання у школі», - говорить Олександра Дінгес-Дідріг, член сенату Гамбурга з питань освіти та спорту і покровителька проекту «Світч».

Примітка редактора: «Світч (Switch)» - це група дітей з різних країн, що зібралися у Гамбурзі, Німеччина. Разом зі своїми сім'ями вони знайомляться з культурою сімей з інших країн, при цьому їм немає необхідності їх відвідувати.

Хайке Золянскі. Велика Епоха