Вже бачене? Це дежа вю!
Все йшло розмірено і події плавно текли одна за іншою, але раптом поступово Ви почали відчувати деяке збудження або тривогу. Події, що тільки що трапляються, виявляються Вам до болю знайомими. Ви тут вже були, це говорили, це робили або спостерігали все в точності також, як тільки що сталося. Все було точно так, але коли?! Ви не можете пригадати! Це і є класичний випадок дежа вю.
Як визначається у вікипедії: дежа вю (фр. deja vu — вже бачене) - психологічний стан, при якому людина відчуває, що вона колись вже була в подібній ситуації, проте це відчуття не зв'язується з певним моментом минулого, а відноситься до «минулого взагалі». Термін вперше використаний французьким психологом Емілем Буараком (1851—1917) у книзі L’avenir des sciences psychiques (Психологія майбутнього).
Окрім власне deja vu (коли йдеться про зорове сприйняття інформації) в медицині виділяють ще декілька подібних явищ, deja entendu («вже чуте»), deja lu («вже читане»), deja eprouve («вже випробуване»). «Антипод» дежа вю, jamais vu («ніколи не бачене») — відчуття повної новизни в звичному, повсякденному оточенні. А deja prevu — це передчуття того, що станеться в наступну хвилину. Всі ці явища ставлять сучасну науку в безвихідь!
Існує безліч теорій, що намагаються дати раціональне пояснення цьому феномену. Ось деякі з них. За однією з версій, це феномен може виникнути, коли запам'ятовування випереджає сприйняття. Звичайно ці два процеси протікають чергово - запам'ятовування нової інформації йде відразу після її сприйняття. Якщо запам'ятовування «наздожене» сприйняття (або сприйняття «забариться») то два процеси об'єднаються, і виникне ілюзія, що запам'ятовування відбулося до сприйняття.
Оскільки дежа вю часто зустрічається при епілепсії, тому у неврологів також є свій варіант інтерпретації. На їх думку, дежа вю у епілептиків виникає при стимуляції амігдали (corpus amygdaloideum) і гіпокампу (hippocampus). Отже, якщо випадково нервові імпульси «зачіпають» гіпокамп, який грає важливу роль в запам'ятовуванні і пригадуванні, це інтерпретується мозком як помилкове відчуття «знакомості».
Психоаналітики приймають дежа вю як захисний механізм в незнайомих ситуаціях. Нове лякаюче оточення заставляє людину неусвідомлено відшукувати в ньому найдрібніші впізнанні елементи (запах, розташування речей, окремі слова, тембр голосу...). Це і приводить до того, що пізнавання крихітних деталей в якийсь момент поширюється підсвідомістю на всю ситуацію. Людині починає вважатися, що все це вона вже бачила, чула, відчувала, - і страх перед невідомим рушиться.
Є також думка, що дежа вю може обумовлюватися процесами реінкарнації душі. Існування переродження душ є основою світобачення багатьох древніх народів і релігій: індусів, буддистів, древніх греків, ранніх християн. Про існування реінкарнації заявляв в своїх працях знаменитий швейцарський психолог Карл Густав Юнг, стародавній мислитель Піфагор. Останній стверджував, що може пригадати фрагменти своїх попередніх життів. А Платон представив теорію анамнезіса (пригадування), яка свідчила, що душа – безсмертна. Він вважав, що процес пізнання - насправді спогади про ідеї, які душа споглядала до її злиття з тілом.
Існують також теорії генетичної пам'яті, недоліку уваги та інші. Але є моменти, які не можуть бути пояснені за допомогою цих теорій. Наприклад, передчуття того, що відбувається (deja prevu) або віщі сни, які також можна віднести до феномену дежа вю. Багато людей часто бачать сни, які потім збуваються, а деякі навіть точно знають, коли вони стануться. Це пророчі сни. Яким чином людина може у минулому побачити майбутнє? Існують навіть ті, хто може за власним бажанням заглянути в майбутнє конкретної людини і розповісти все до дрібниць! Звичайно, ці випадки зараз не вивчаються академічною наукою, тому заперечуються. Ймовірно, для оцінки явищ подібних дежа вю, що відображають надприродні здібності мозку, необхідно повністю переглянути нашу вихідну точку і теоретичну базу.