Дослідження крові - помилки могли довести до загину!

Цікавий факт у написанні медичних статей - на кожну написану сторінку припадає близько 20 прочитаних. Якщо новин небагато, то журналіст, який пише про здоров'я, має можливість показати читачам різні точки зору. Наразі я маю як надлишок часу, так і надлишок відомостей.

Я щойно відправив одну енциклопедію до друку, тому зараз переповнений безліччю непотрібної інформації. Але кілька фактів із неї може вас приголомшити. Дозвольте мені зупинитися на відкриттях трьох дослідників із Франції: лікарів Монте-Хаген, Сітбон і Тейлор. Вони досліджували ефекти вітаміну С в крові. В 2009 році вони встановили, що іншими вченими була зроблена велика помилка, яка існує досі.

Легко сміятися над помилками минулого, але я не сміявся, коли почав читати витяги зі статті, яку вони опублікували - до речі, саме час додати її в енциклопедію.

Фраза, яка збентежила мене, була такою: «Відповідно до існуючих даних, передбачалося, що еритроцити всіх ссавців переносять GLUT1, і ця транспортна функція працює схожим чином у червоних кров'яних клітинах різних видів ссавців ».

GLUT1 - це вид переносника в еритроцитах, за допомогою якого молекули глюкози надходять за призначенням і стають сировиною для біохімічних процесів. Без GLUT1 ми б уже померли!

Під час Другої світової війни й після її закінчення, вчені намагалися знайти заміну людської крові. Зокрема, над цим працював Лайнус Полінг. Успішний результат досліджень допоміг би позбавити людей від багатьох страждань і зберегти безліч життів.

У свій час великі надії покладали на свинячу кров. Однак міжвидові віруси стали причиною, за якої робота була зупинена. Але можна сказати, що ми підійшли близько. Зараз виходить, що якщо б ми витратили мільярди на отримання повністю не алергенної копії, що є стовідсотково сумісною та ґарантує відсутність інфекції, то перший щасливчик, якому б провели повне переливання такої крові, повинен був померти. А чому - стало б загадкою!

Вчені з Франції вберегли нас від поновлення досліджень у цьому напрямку і некорисної витрати дослідних коштів. Вони встановили, що не всі ссавці перетворюють окислений вітамін С в червоних кров'яних клітинах, таким же чином, як люди.

Тому перша людина, якій перелили б кров (свині, наприклад) не змогла б вижити без безперервного вливання вітаміну С. Ймовірно, на той час, коли це стало відомо, вона померла б! Мені цікаво, що відчували лікарі  Монте-Хаген, Сітбон і Тейлор, коли писали: «Згідно з наявними даними, передбачалося, що ...»? Гарна робота!

Це відкриття показує, що пристосування обміну речовин людини до відсутності гену трансформації глюкози у вітамін С повинно було зайняти більше часу, ніж ми думали.

І воно не тільки змінює багато наших уявлень про адаптацію. Воно говорить, що велика сміливість з боку фармацевтики вважати, що можна знайти молекулярно-чужорідний чарівний засіб, який у майбутньому не обернеться проти нас.

Сідней Буш. Велика Епоха