Всесвітня водна криза продовжує загострюватися

 

Кількості води, яка марно витікає з водопровідних кранів у західному світі, було б досить для забезпечення нею одного мільярда людей в країнах, що розвиваються. Фото: Christopher Furlong/Getty Images

Льодовики тануть, водний шар висихає, посилюється засуха.... До того ж населення світу продовжує зростати...

Багато років експерти попереджали про те, що світ зіткнеться з небувалою за своїм розміром кризою з прісною водою. У міру зростання населення стрімко росте потреба у прісній воді, проте зараз на планеті води стало менше, ніж 2 000 років тому, коли населення складало 3 % від сьогоднішньої кількості.

 

Тоді як криза стрімко набирає обороти в країнах Африки, розташованих на південь від Сахари і в Південній Азії, брак прісної води стосується не лише даної області - це світова проблема. Всесвітній банк повідомляє, що брак прісної води, найвірогідніше, стане одним з провідних чинників, які перешкоджають економічному розвитку в прийдешньому десятилітті.

Третина світового населення проживає в країнах з "водним дефіцитом". Такі міста, як Бангкок, Джакарта і Мексика в значній мірі перевищили використання своїх грунтових вод. Гідрологи кажуть, що численні ділянки північного Китаю і Африки та ділянки Близького Сходу, Індії, Мексики і Північної Америки знаходяться на межі гострого браку води.

Зелена революція

Тривогу фахівці почали піднімати ще в 60-х рр. Вони передбачали, що якщо кількість населення, як очікувалося, подвоїться в подальші 30 років, то почнеться масовий голод, в результаті якого загинуть мільярди людей. Населення дійсно (як і очікувалося) подвоїлося, але голод не почався, тому що вчені розробили високопродуктивні види сільськогосподарських культур, які в основному задовольнили потребу в їжі в країнах, що розвивалися.

Завдяки "Зеленій революції" світ переважно був врятований. Проте зворотною стороною "Зеленої революції"  стало те, що ці нові культури, крім необхідності в значній кількості пестицидів і добрив, мали потребу також у величезній кількості води. Створювалися найбільші проекти із зрошування земель, зводилися невеликі греблі, будувалися водоймища. Фермери почали забирати величезну кількість води з підземних запасів, тобто води, яка у багатьох випадках не поповнювалася. Деякі країни, як, наприклад, Індія ввели в дію систему під назвою "одночасний обробіток двох культур" (тобто вирощування двох врожаїв на рік), за допомогою якої, врожай вирощувався також і під час сухого сезону, внаслідок чого зросла потреба в додатковому водопостачанні.

"Зараз, по закінченню 30-ти років, ми вирощуємо в два рази більше продуктів, але використовуємо для цього в три рази більше води, - повідомляє консультант з навколишнього середовища Фред Пірс з британського щотижневого науково-популярного журналу "Нью сайентіст" (New Scientist). - Отримане нами нове покоління сільгоспкультур вимагає значних витрат води".

Під час дослідницької роботи над книгою "Коли висихають річки" ("When the Rivers Run Dry") пан Пірс подорожував по світу з метою провести дослідження ситуації з прісною водою. Він виявив, що безліч великих річок на планеті, такі як Колорадо і Ріо-Гранде в США, Ніл в Єгипті, Жовта річка в Китаї, Інд в Пакистані, Муррей в Австралії, Йордан на Близькому Сході та Окс в центральній Азії - вичерпуються ще до того, як досягнуть моря.

За словами Пірса, тоді як зміна клімату і забруднення середовища - супутні чинники, основною причиною браку води стало її надмірне використання: частина для міст, промисловості, але найбільша кількість, безумовно, використовується в сільському господарстві, особливо в посушливих районах.
 
"Ми споживаємо більше води, ніж можуть дати нам річки, - говорить пан Пірс, - справжня причина пересихання річок - це те, що ми повністю забираємо весь потік, нічого не залишаючи".

Канадські прерії страждають від дефіциту води

Тенденція до виникнення засухи в Канаді, головним чином, виявляється в степових провінціях, де багато фермерів залежать від води, яка отримується з підземних водоносних пластів. У Альберті більшість великих річок перекриті дамбою з метою зрошення. А завдяки глобальному потеплінню, скороченню снігового покриву, зниженню кількості опадів та інтенсивності випаровування - проблема засухи лише посилюється.

За словами професора екології з Університету Альберти доктора Девіда Шиндлера, канадські штати Саськачеван і Альберта впродовж 30-40 років знаходилися на межі засухи, і на річкову систему Саськачевана здійснювався значний вплив. Стрімкий темп зростання населення в результаті швидкої економіки Альберти, яка розвивається, ще додає проблему з водопостачанням провінції.

"У Південному Саськачевані ми вже могли спостерігати загибель риби, зниження норми кисню і низьку якість води, - говорить пан Шиндлер. - У міру збільшення промислового водоспоживання, потепління клімату, ці проблеми будуть тільки погіршуватись".

На півдні США, де періодично виникаюча засуха є характерною особливістю, а також на деяких фермах, розташованих уздовж Ріо-Гранде в Техасі, які існували впродовж декількох сотень років, земля залишається необробленою внаслідок браку води. У Європі деякі південні райони також починають висихати, і як деякі райони Іспанії, Греції, Мальти та Кіпру, стають "опустеленими".

Декілька районів Австралії за минулі п'ять років знаходилися під впливом крайньої засухи, а цього року від неї постраждало більше половини фермерських земель  країни. Недавно австралійський уряд оголосив про готовність забезпечити 73 000 фермерів, які мають право на допомогу в надзвичайних обставинах, компенсаційним пакетом.

Фред Пірс каже, що в майбутньому, якщо не буде вжито заходів, можуть запросто початися "війни через воду", тому що багато найбільших в світі річок протікають через декілька країн. Єгипет погрожував війною будь-якій країні, яка забиратиме воду з Нілу без їхнього дозволу; Індія вступала в суперечки з Бангладеш з приводу річки Ганг, і з Пакистаном з приводу річки Інд. Міністерство закордонних справ Великобританії встановило, що вода - одна з найбільш вірогідних причин для майбутніх конфліктів у центральній Азії.

 

Звіт ООН, опублікований минулого листопада, закликав звернути увагу на практику "водного апартеїду": мешканці захолусних районів і малоімущі в неблагополучних країнах, що розвиваються, часто вимушені платити за воду в 10 разів більше, ніж громадяни з благополучних країн. Було виявлено, що понад 1,1 мільярда людей у світі не мають постійного доступу до чистої води, і забруднена вода щорічно стає причиною загибелі 1,8 мільйона дітей у віці до п'яти років по всьому світу. Це більше, ніж гине на війні, від малярії, ВІЛ, СНІДу або в дорожніх аваріях.

У звіті йдеться, що доступ до чистої води повинен розглядатися як основне право людини. ООН висунула рекомендації кожному уряду визнати це право шляхом забезпечення  всіх мінімально 20 літрами чистої води на день, а тим, хто не можуть цього собі дозволити, надати воду безкоштовно.

Управляючий директор Джеган Гіта спільно з неурядовою організацією   Gramalaya, що надає позику для малоімущих в Індії, допомагаючи їм тим самим підвести воду для туалетів, заявляють, що уряд Індії на рівні сіл не має будь-якого "ефективного машинного устаткування" для підтримки водних джерел. Дана група робить спроби навчати людей у сфері якості води і санітарії - двом основним причинам, в результаті яких захворюють люди. У районах, де є тільки громадські туалети, Gramalaya навчає жіночі "групи самодопомоги" підтримувати чистоту туалетів. Але в деяких районах - це стає нелегкою справою.

"В багатьох північних районах Індії погане водопостачання. Наприклад, в одному з районів Мумбая один туалет обслуговує 5 440 людей", - говорить пані Гіта.

 

Ситуація з водою, що склалася в Перу, настільки гостра, що новий президент, який вступив на посаду в липні, прийняв ситуацію з водою як основну на порядку денному. Президент Алан Гарсіа до липня 2009 р. обіцяє забезпечити питною водою 2,5 мільйонів людей. Відсутність основних санітарних норм і чистої питної води є гострою проблемою для третини міських жителів Перу і для двох третин сільського населення країни. ООН вважає, що Перу може знизити дитячу смертність до 60 % якщо по всій країні буде належним чином створена функціонуюча система каналізації.

 Блакитна революція

Пан Пірс говорить, що вчені приступили до дослідження "Блакитної революції", яка полягатиме в розведенні видів культур, що не потребують великої кількості води і стійких до засухи.

30 років тому їх метою було виведення культур, які давали б більше врожаю з однієї ділянки землі. Але тепер вони думають про те, скільки врожаю може бути вирощено з даної кількості води, тому що в більшості районів світу вода більше ніж земля обмежує обробіток сільськогосподарських культур.

Оскільки протягом подальших двох десятиліть очікується збільшення світового водоспоживання приблизно на 40 %, то термінові заходи необхідно вживати вже зараз.

Було встановлено, що кількості чистої води, марно витраченої в розвинених країнах, було б досить, аби задовольнити потреби всіх, хто страждає від браку питної води в світі, що розвивається. Необгрунтована витрата води в Монреалі в даний час досягає 40 %, тоді як в Сінгапурі вона складає всього лише 5 %.

Пірс стверджує, що в більшості країн поліпшення у сфері користування водними ресурсами довгий час мало нижчий пріоритет і уряд не був схильний вкладати гроші в дорогі проекти з поліпшення ситуації. "Гарна новина полягає в тому, що можна здійснити безліч заходів для поліпшення ситуації, а погана новина - це те, що люди поки що нічого не зробили для цього, - говорить пан Пірс. - В таких випадках зазвичай потрібна криза для того, щоб люди почали діяти".

 
Версія англійською