Австралійські профспілки у 21-му столітті

У той час як федеральний уряд стурбований впливом австралійських профспілок на Австралійську лейбористську партію (АЛП), Баррі Джонс, колишній член парламенту, сказав, що уряд легко може переступити межу, тому що профспілки не мають ні влади, ні організації, яку вони мали в минулому.

«Членство в профспілках протягом багатьох років продовжує зменшуватися,» - говорить Джонс, - «і зі зміною характеру робочої сили руйнуються традиційні профспілки, такі як об'єднання шахтарів, залізничників, женців. Кількість нинішніх членів досягла нижньої межі за всю історію.»

«У цих галузях зменшилася як абсолютні цифри, так і їх відповідність робочій силі», - заявив він Великій Епосі.

Відповідно до австралійського статистичного бюро, у серпні 2006 року в профспілках нараховувалося 1 786 000 службовців, що складає лише 20% від загальної робочої сили.

Джонс, який у минулому також був президентом Австралійської лейбористської партії, говорить, що уряд приписував профспілкам величезну могутність у той час, коли активісти профспілок залишали рух. Парламентська статистика, яка проводилася минулого тижня в «The Sydney Morning Herald» показала, що 30 із теперішніх 88 федеральних політиків працювали як чиновники партії чи профспілок, і оскільки багато чиновників профспілок проходили попередній відбір АЛП, очікується, що кількість лейбористів із профспілок після майбутніх виборів зросте на 42%.

«У деякому сенсі, це не є ознакою впливовості профспілок», - говорить Джонс. - «Кумедно звучить, але це свідчення слабості профспілок».

За словами Джонса, активісти профспілок усвідомлюють, що вони не можуть багато чого домогтися страйкуючи і використовуючи профспілкову діяльність, і самі собі кажуть: «якщо ми потрапимо до офісу, можливо, ми зможемо використовувати законодавство, як спосіб поліпшення умов в яких-небудь сферах».

На минулому тижні коаліція членів парламенту звинуватила Австралійську раду профспілок у «застосуванні брудних трюків», коли, судячи з деякої інформації, рада займається лобіюванням додаткових місць від імені Лейбористської партії.

Західний австралійський ліберал Вілсон Такі говорить, що профспілки можуть вибивати двері та загрожувати дітям, щоб одержати голоси на виборах. «У сільській місцевості не вистачить поліції, щоб захистити їх», - заявив він ААР.

Прем'єр-міністр Джон Говард і скарбник Пітер Костелло приєдналися до атак, обвинувативши Кевіна Руда, у тому, що він став «козлом відпущення» для профспілок.

«Кожен аспект політики Лейбористської партії у виробничих відносинах диктується профспілковим рухом», - заявив Говард каналу АВС.

За словами Баррі Джонса, те, що лейбористи і профспілки традиційно об'єднані для «створення противаги владі корпоративного сектора» є правдою, однак, у випадку з недавньою забороною законодавства «Work Choices», профспілки не диктували політику Лейбористської партії.

«У той час як складається враження, що кількість профспілкових чиновників росте і буде зростати (у Парламенті), однак глянувши на минулі національні конференції чи навіть парламентські кампанії, дуже важко знайти три чи чотири економічних проблеми, у рішенні яких переважала б точка зору профспілкового руху», - сказав він.

Дослідження Сіднейського університету також вказують на те, що австралійський електорат не розділяє використовуваної урядом риторики по відношенню до профспілок.

Дослідження, проведені в 2005 році Габріель Мігер, професором соціології університету Сіднея, присвячені соціальним відносинам, свідчать про те, що близько 70% людей, які не входять до профспілок, вважають, що робітники, які є членами профспілок, більш забезпечені.

«Серед населення, у цілому, переважає думка, що профспілки необхідні для підтримки нормального рівня життя робітників», - розповіла вона Великій Епосі.

Доктор Джон Бухаран, директор Центру дослідження робочих місць при Сіднейському університеті, говорить: «Відносини австралійських робітників і профспілок досить складні, і багато робітників відзначили, що вони хотіли б брати участь у профспілках, однак навколишнє середовище не сприяє цьому».

«Якщо ви подивитеся на дані, то вони протягом 10 років послідовно свідчать про те, що приблизно половина населення Австралії бажала б вступити в профспілки, якби в них була така можливість», - заявив Бухаран АВС.

Кен Філіпс, директор об'єднання з трудової реформи в інституті зв'язків із громадськістю, говорить, що він вірить, що, незважаючи на скорочення, профспілки, врешті-решт, виживуть і набудуть форми, яка буде обумовлена динамікою робочої сили в 21-му сторіччі.

«Членство в профспілках залежить від якості керування й існуючого рівня бюрократії. Якщо австралійське керівництво стане більш досвідченим, відкритим і чутливим до нестатків робітників, необхідність у профспілках знизиться,» - зазначив Кен Філіпс.

Однак у компаніях з такими бюрократичними структурами, як громадський сектор, у якому спостерігається високий рівень членства в профспілках, можна чекати на ріст профспілкового представництва.

«Бюрократія негуманна», - заявив Філіпс АВС. - «Вона не піклується про особистість, тому й потрібні профспілки, щоб захистити себе від системи».

Версія англійською