Народ Бутану обрав свій перший парламент

Жителі маленького гімалайського королівства Бутан, затиснутого між Індією і Китаєм, на перших в історії країни виборах здивували самих себе, проголосувавши за партію прихильників збереження монархії, але проти партії, яку очолює дядько короля.

Молодий король Джигмі Хесар Вангчук популярний у Бутані, серед жителів якого переважає думка, що віковий інститут монархії гарантує стабільність, а демократія загрожує невизначеністю.

Царюючий дім Вангчуків, проте, проводив політику поступового переходу від абсолютної монархії до конституційної, й обрання парламенту з 47 чоловік завершує цей процес.

Обидві провідні партії - Народна демократична партія і "Друк Пхуєнсум Тсонгпа" (Партія гармонії) - виступали за збереження монархії.

Елітарні партії

Першу з них очолював дядько короля Сангай Нгедуп. Але "Друк Пхуєнсум Тсонгпа" розгромила його впень.

Їй дісталося 44 з 47 мандатів у новому парламенті. Дядько короля не набрав більшість голосів навіть у власному окрузі. Багато спостерігачів інтерпретують цей підсумок у тому значені, що король популярний, але багато з його родичів і особливо родичів його дружини - ні.

Партія "Друк Пхуєнсум Тсонгпа" сама далеко не чужа правлячій еліті: її лідер Джигмі Тхінлей у минулому обіймав посаду прем'єр-міністра, в партії перебуває ще два колишні прем'єри і два колишні міністри фінансів.

Ім'я Тхінлея пов'язане з однією з найбільш екзотичних ідей бутанської монархії: оцінювати економічний успіх не по валовому національному продукту, а по "валовому національному щастю", що розуміється як поєднання економічного росту із захистом навколишнього середовища і традиційного устрою життя.

Обидві партії кажуть, що не хочуть демократії, але попередній король-реформатор нав'язав їм її. Постулати буддизму, який сповідають жителі країни, вимагають шукати гармонію; політична конкуренція, як побоюються багато бутанців, прямо перечить цій установці.

Масове голосування

Проте бутанські виборці послухалися веління короля, вбралися у святкові костюми і вишикувалися в чергу до виборчих дільниць ще до їхнього відкриття. Всього проголосувало більше 250 тисяч чоловік, або 79,4% від облікового складу.

Життя бутанців далеке від ідилічного - до чверті населення живе за межею бідності. Але багато хто з них відчуває поступове поліпшення якості життя.

Якщо до 1960 року в країні практично не було шкіл і лікарень, то зараз вони є й обслуговують у них безкоштовно. До більшості сіл проведено електрику і водопостачання. Тривалість життя раніше становила менше 40 років, а зараз - 66.

Ймовірно, якусь частину виборців привабило гасло партії Тхінлея, що обіцяло поєднувати економічний ріст із соціальною справедливістю.

Головна зростаюча індустрія Бутану - експорт електроенергії до Індії - приносить значні доходи, але майже не створює робочих місць.

Крім того, поступова модернізація призводить до відтоку населення із сіл у міста, що загострює проблеми безробіття, злочинності та наркоманії.

Бутан ніколи не був колонією європейських країн і тривалий час був ізольований від зовнішнього світу, чому сприяло його географічне розташування: країна лежить у важкодоступних горах.

Іноземці в країну допускалися вкрай рідко, а торгівля із сусідами велася шляхом натурального обміну, тому середньовічний устрій життя зберігався довше, ніж в інших країнах.

Як кандидати у виборах могли брати участь тільки люди з вищою освітою, що гарантувало монополію представників існуючої політичної еліти. Так, переможець виборів Джигмі Тхінлей учився в університеті штату Пенсільванія в США.

Джерело:
ББС