• Якби у мене були гроші, я б поїхав з України — біженець

  • Аліна Варфоломєєва | Велика Епоха
    Четвер, 25 квітня 2013 року
Троєщинський ринок у Києві став місцем роботи багатьох медиків та інженерів — біженців з представників інтелігенції, які в своїх рідних землях могли б бути поважними громадянами, проте змушені були виїхати через небезпеку для життя.
Тут нам вдалось поговорити з афганцем Хамідом [ім’я змінене заради безпеки]. Маючи хорошу освіту і добре володіючи англійською мовою, Хамід працював перекладачем для американських військових. Коли про нього стало відомо талібам, збирати валізи довелось за лічені години.
Люди, які допомагають нелегалам перетнути кордон, допомогли йому з дружиною і маленькою дитиною в’їхати в Україну. Сказали Хаміду, що це Європа, і що кордони з ЄС тут скоро будуть відкриті. Це було 3 роки тому.
Реальність виявилась іншою. Каже, що коли побачив стареньку жінку, яка розносила на ринку чай та каву, подумав про те, як ця держава підтримає його, якщо навіть її громадянам доводиться нелегко.
«Серед молодого покоління, яке я тут бачу — поширеною є проблема безробіття, вони багато курять, випивають, тож я дивлюсь на це і думаю про свою дитину: що вона буде робити в майбутньому в цій країні?» — говорить Хамід.
Помітно те, що навіть за важких обставин він не втрачає почуття гідності — знає, що він як професіонал у своїй сфері може приносити будь-якій державі користь, а натомість має отримати підтримку та повагу. Очікував він також отримати житло та можливість працювати.
«Я думаю, що для українського уряду, для української влади, робота з біженцями не важлива, турбота про них не важлива. Головне — це гроші», — говорить Хамід.

Ціна питання

Хамід переконаний, що отримати статус біженця в Україні просто — за це лише потрібно заплатити 5 тисяч доларів і почекати місяців чотири.
«Якщо він турист, або якщо він вбивця, якщо він білий або чорний — це для них не важливо, важливі лише гроші. Коли вони отримають гроші, то взагалі не будуть питати, через які проблеми ви приїхали в цю країну. Вони знають про мої складнощі, але ніколи цим не переймались», — розказав Хамід.
Про те, що держава не намагалась йому допомогти, він повторював неодноразово — переконаний, що таких людей, як він, держава повинна цінувати.
«Час це золото для мене, я витратив три роки. Протягом трьох років я міг би зробити багато чого, але в Україні не переймаються тим, що молода людина, освічена людина витратила три роки», — песимістично говорить Хамід.

«Краще померти на Батьківщині»

Наразі Хамід шукає помешкання — говорить, що здають афганцям житло дуже неохоче. Ще більший шок у нього викликали українські лікарні. Каже, коли повів дитину до дитячої поліклініки робити щеплення, медсестра їм нагрубила та сказала «Геть із нашої країни!»
«В Афганістані в наших лікарнях теж багато іноземців. І ми ставимось до них дуже добре, принаймні, забезпечуємо безкоштовними ліками. В нашій країні шукає притулку багато осіб — іранців, інших. Ми ніколи їм не говорили „вимітайтесь із нашої країни“», — розповідає Хамід. Він багато говорить про проблеми — видно, що натерпівся за останній час чимало.
Проблеми у Хаміда виникають із міліцією — при кожній зустрічі представникам правоохоронних органів потрібно платити за те, що в нього немає реєстрації. І взагалі із його документами за законом не можна працювати.
Говорить, що єдині, від кого отримав тут допомогу — підтримують фінансово, допомагають із їжею, з документами — це ООН, фонд Рокада та офіс HIAS. Хамід каже, що молиться за них.
«З мого досвіду, якщо хтось із шукачів притулку хоче приїхати і залишитися тут, вони дарма витрачають свій час, вони будуть страждати все своє життя. Краще померти у своїй країні», — вважає чоловік.
«У мене немає грошей. Якби у мене були гроші, я б не лишався тут і 5 хвилин. Я б одразу виїхав зі своєю родиною до Європи. Я знаю багато людей, які організують нелегальні перевезення, люди платять, щоб втекти до Європи», — говорить Хамід.

Офіційна позиція

Уповноважена Верховної Ради з прав людини Валерія Лутковська сказала Великій Епосі, що до неї звертаються біженці, але проблем з забезпеченням їхніх прав вона не бачить. Говорить, що в Україні є всі правові можливості захистити право особи на отримання статусу біженця.
«З точки зору моєї компетенції можу сказати, що сьогодні встановлена абсолютно чітка процедура: в разі, якщо Міграційна служба відмовляє в наданні статусу біженця, можна звернутися до суду, і, відповідно, в судовому порядку скасувати рішення Міграційної служби», — говорить Валерія Лутковська.
Заперечують існування проблем, на які вказав шукач притулку з Афганістану, і в самій Міграційній службі (ДМС). У відповіді на інформаційне звернення заступник голови служби повідомив, що статус біженця може надаватися навіть в тому разі, коли шукач притулку не має документальних доказів своїх слів.
«Ненадання документального доказу усних тверджень не є перешкодою в прийнятті заяви чи прийнятті об’єктивного рішення по справі, з урахуванням принципу офіційності, якщо такі твердження збігаються з відомими фактами та загальна правдоподібність яких є достатньою», — йдеться у відповіді Віктора Шейбута.
Не зафіксовано в Міграційній службі і випадків підкупу її працівників: кажуть, процедура визнання особи біженцем є абсолютно безоплатною, а права біженців та інших категорій мігрантів забезпечені. Проте «позитивні рішення приймаються лише відносно осіб, які відповідають вимогам чинного законодавства та міжнародних документів щодо статусу біженця, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою», йдеться у відповіді Міграційної служби.
Загалом із 1860 осіб, які звернулись із заявою про захист до Міграційної служби в 2012 році, статус біженця отримали 63 особи, а 89 отримали додатковий захист.
Підписатися:

Social comments Cackle

загрузка...