• В Путивлі та Козельщині можуть розкрити масові поховання розстріляних НКВС

  • Аліна Варфоломєєва | Велика Епоха
    П'ятниця, 17 лютого 2012 року

Спираючись на спогади очевидців та документи з архівів НКВС, дослідники припускають, що в 1941 році в концтаборах Козельщини, Путивлі та Старобільську могли розстріляти більше 11 тисяч полонених поляків, молдаван, румунів та жителів прибалтійських країн.

Редактор журналу «Музеї України» Віктор Тригуб та директор музею радянської окупації Роман Круцик закликають керівництво країни провести повноцінне розслідування діяльності сумнозвісних таборів і, якщо версія про розстріли підтвердиться, вшанувати пам’ять загиблих. 

Ускладнює дослідження і те, що більшість вцілілих документів, які можуть прояснити ситуацію, перебувають у російських архівах і є засекреченими, повідомили експерти 17 лютого під час круглого столу. Керівництво Російської Федерації не зацікавлене в тому, щоб пролити на них світло: оскільки держава є спадкоємницею Радянського Союзу, то, відповідно, проти неї можуть подаватися судові позови про компенсацію збитків сім’ям репресованих. Ряд таких позовів було подано поляками: сім’ї вимагали від Росії по 1 мільйону євро за кожного незаконно розстріляного в радянські часи.

В Україні розслідуванню злочинів комунізму теж останнім часом приділяється мало уваги: державна комісія, яка має займатись цими питаннями, своїх функцій не виконує, стверджують Роман Круцик та Віктор Тригуб. Ускладнює збір інформації і те, що деякі відомства неохоче реагують на запити дослідників: так, архіви МВС являються найменш дослідженими, а в архівах СБУ деяких міст працюють прямі нащадки працівників НКВС, які здійснювали репресії.

Крім того, в кінці 1980-х років була проведена операція «прикриття», ціллю якої було знищити докази злочинів режиму

Щоб не витрачати кошти на спорудження таборів, їх організовували прямо в будівлях монастирів. Вдалось з’ясувати, що в 1941 році, до початку війни, до Козельщини та Путивлі привезли 4676 ув’язнених чоловіків з Молдови — це були голови сімейств, громадські діячі, військові. Документів про евакуацію цих людей немає, тобто всі вони зникли в двох місцевих концтаборах. За словами старожилів, розстрілювали як поляків, так і молдаван у приміщенні цементного заводу Ситника, яке пізніше під час відступу Червоної Армії було підірване.

Крім того, в кінці 1980-х років була проведена операція «прикриття», ціллю якої було знищити докази злочинів режиму. Проте частина документів, яка непрямо, але стосується діяльності концтаборів Козельщини, Путивлі та Старобільську, вціліла. Збереглися дані і про те, як НКВС приховувало сліди своїх злочинів, пересипаючи тіла вапном або спалюючи.

В червні 1941 року до українських концтаборів направили 17710 чоловік з Латвії, Литви, Естонії, Молдови, Польщі та Румунії, а евакуювали, згідно з документами, 6503 чоловік. Решта 11207 громадян могли бути розстріляні працівниками НКВС без суду та слідства, стверджують дослідники, і вимагають підтримки керівництвом держави повноцінного розслідування: злочини проти людяності не мають терміну давності.

Підписатися:

Social comments Cackle

загрузка...