• Роми: хто вони

  • Аліна Варфоломєєва | Велика Епоха
    Неділя, 7 липня 2013 року

Які вони, роми, як ставляться один до одного і чи збирають досі свої суди? Про це Велика Епоха говорила з Юлією Дмитрівною Кондур, президентом міжнародної благодійної організації «Ромський жіночий фонд „Чіріклі“» та її донькою Капітоліною Кондур.

Хто такий барон і як організований табір

Ю.Д.К.: Мої предки, бабусі-дідусі, як по лінії батька, так і по лінії мами — роми-кочівники. Дідусь був ватажок, барон. Барон — це старший. Він керував всім цим рухом в 15—20 підвід. Це були різні родини, в основному збиралися близькі родичі по бабусям, прабабусям. Вони кочували.

Традиції

К.К.: Старше покоління погано ставиться до того, що забувають звичаї, відходять від традиційного одягу, поведінки. Одна з проблем, чому дівчата не можуть йти вчитися, особливо якщо в інше місто або в іншу країну потрібно їхати, — її просто можуть не відпустити. Вважається, що якщо вона буде їхати сама, її можуть образити. Зараз більше стали і їздити, і відпускати — більш активну позицію на себе беруть хлопці. Це правильно.

Мова ромів

Ю.Д.К.: Для нас це болюче питання: молодь забуває свою рідну мову. У багатьох таборах її вже втрачено. В Угорщині є вплив австро-угорський, вони розмовляють угорською. У Фінляндії теж говорять на своєму діалекті. У кишинівських ромів взагалі половина молдавських слів.

В якому регіоні, в якій країні роми живуть, це впливає і на їхню мову, і на релігію, тому що своєї, по суті, немає.

Роми стоять один за одного

Ю.Д.К.: Допомагають один одному незалежно від того, може він матеріально допомогти чи не може. Він останнє, якщо треба, віддасть, в будь-якому випадку життя знайдуть, чим допомогти. Особливо не дай Бог в біді — захворіла людина, поминки, або ж навпаки — народження дитини, весілля — тоді йдуть, щедрі подарунки дарують, або навіть останнє поставлять.

Ви знаєте, коли я спілкуюся з високопоставленими чиновниками, вони кажуть: «Я не розумію, як це у вас, ромів, ніхто ніколи один на одного не ллє бруду». А ми говоримо: «Тому, що ми цим і відрізняємося». Ром — це поважне звернення, не просто так тебе назвуть. Це гордість, саме слово «ти ромні, ти ром» — це честь.

Не знаючи один одного, допомагають — тільки тому, що він ром. Ця риса проявляється, напевно, через те, що в житті було дуже багато пережито цим народом, і вони трималися один за одного, щоб виживати — це і збереглося.

Поняття про справедливість

Ю.Д.К.: Головне — показати себе, що ти справедливий, щоб ти відповів за свої слова, за свої вчинки. У нас свої закони, і ми збираємо суди досі. Якщо ти, скажімо, вчинив не по-людськи, несправедливо, суд старійшин, солідні люди шановні збираються і вирішують, як тобі бути.

Становище жінки

Ю.Д.К.: Її положення — як і у східної жінки, вона завжди залишається на другому плані, як у суспільстві, так і в сім'ї. Це стосується права взяти слово, право висловитись з якихось питань, права вчитися. Обмеження дуже великі.

В основному, жінка — це домогосподарка. Її професія — мама (сміється). Вона вдома, вона доглядає, прибирає, вона все робить для того, щоб створити затишок для сім'ї, для чоловіка. Мало того, на ній ще обов'язки заробляти для сім'ї.

Ставлення до гостя

Ю.Д.К.: Іноді росіяни, представники інших національностей приходять до нас додому і дивуються: ми не питаємо, навіщо ти прийшов, хто ти — ти сам скажеш. Якщо ти прийшов до мене, значить, ти знав, куди ти йдеш і для чого. Ми відкриваємо двері, ми нагодуємо цю людину, аж до того, що запропонуємо переночувати, бути у нас, а він сам розповість. От коли ти його нагодував-напоїв, він тоді все розповість, чому він у тебе.

Національна кухня ромів

К.К.: Коли всією сім'єю збираються на свята, у нас дуже люблять готувати соус: ми називаємо страву «хеліц» — це каша кукурудзяна, до неї вариться окремо підлива і натирається бринза. Схоже на «банош», який у Західній Україні роблять. Баранину смачно готують.

Ю.К.: Насправді особливість нашої кухні в тому, що їжа готується на вогнищі і, природно, має зовсім інший смак. Якщо був будинок, то у дворі обов'язково ставили грубку, і готували все на ній. Я пам'ятаю, і у бабусі моєї, і у батьків так було. Незважаючи на те, що вони жили в хороших будинках, у них всередині двору було щось таке, де можна було приготувати на справжніх дровах смачну, здорову їжу.

Там, де я народилася, в Бессарабії, ми запозичили дуже багато страв з румунської, угорської кухні.

Підписатися:

Social comments Cackle

загрузка...