• З Єрусалиму до Афули через Йорданську долину. Мертве море, Йорданська долина, Бейт-Шаан, гора Гільбоа, Афула

  • П'ятниця, 1 жовтня 2010 року

Автобус мчить на належній швидкості - 80 км на годину, звивистою міжгірською трасою, залишаючи позаду бедуїнські поселення. Тепер перед нами відкривається висохле дно Солоного моря, воно ж Мертве.



Цей пейзаж мов би проголошує: «Ласкаво просимо в Йорданську долину».

Йорданська долина - частина того самого Сіро-Африканського розлому між континентами Євразією та Африкою, найглибшого в світі, в результаті якого утворилося унікальне Мертве, воно ж Солоне, море. Історія утворення Мертвого, швидше озера, ніж моря, надзвичайно цікава. Автобус повернув на північ, залишивши озеро позаду, навіть здалеку його не вдалося сфотографувати через хамсин. Хамсин - це сильний сухий вітер, який заповнює повітря пустельним піском і пилом, утворюючи «сухий туман» (і таке буває). Напевно, тільки бедуїни можуть витримати хамсин без сонцезахисних окулярів. Про Мертве озеро ми розповімо більш детально в наступній фотоподорожі.



Отже, ми в'їхали в Йорданську долину, залишили позаду Мертве море і обіцянку зробити про нього окремий фоторепортаж. Траса вирівнялася, перетворилася на пряму лінію. Наша наступна зупинка - місто Бейт-Шаан, але до нього годину двадцять швидкої їзди проти течії річки Йордан.

Річку Йордан не вдалося сфотографувати з автобуса, вона тече в глибині розлому, впадає в Мертве море і є природним кордоном між Ізраїлем і Йорданією. Але плантаціями фінікових пальм, горами Моава і пустельним, величним пейзажем долини, помилуватися вдалося сповна. Йорданська долина - сейсмічно неспокійне місце. Сіро-Африканському розлому близько 60 млн років, але він зовсім не вважає себе старим і дає про себе знати кожні 2-3 роки поштовхами в 5-6 балів, а слабкі поштовхи реєструються приладами два-три рази на день.



Ми проїхали не всю Йорданську долину, що простягається від Метула до Червоного моря, а лише частину її: від Мертвого моря до старовинного міста Бейт-Шаан.

 

Бейт-Шаан – давніший за Єрусалим. Ми перепочили у ньому всього півгодини від двогодинної дороги, трохи відчули, що ступили на землю, де жили єгипетські фараони, ханнанейці, будували свої величні амфітеатри Рим і Неаполь. Місто в давні часи було більше Єрусалиму. Сьогодні воно вважається тихою окраїною Ізраїлю, чудово зберігає безцінні історичні пам'ятники.

 



Наш шлях продовжився. Ми пересіли в легкову машину і взяли напрямок на гору Гільбоа, куди автобус повезти не зміг би, навіть якщо б його про це дуже сильно попросили. Дороги на горі Гільбоа вузькі. Автомобіль привіз нас у Малкішуа - маленьке, мальовниче поселення. Коли ми  піднімалися, краєвид змінювався на очах з пустельного на лісовій; зовсім інший клімат, ніякого хамсину, як-ніби потрапили в іншу державу, в інший кліматичний пояс. Єдине, що ріднило - це температура повітря +35 градусів.

Гільбоа (Гелвуй) - гірський хребет у Долині Їзреел, розташований на захід від річки Йордан. Тут загинув іудейський цар Саул (Шауль) з синами, тут пророкував Девора. Навесні тільки на цій горі виростає квітка під назвою «Ірис Гільбоа» і люди з усіх кінців Ізраїлю приїжджають подивитися на це фіолетове диво. Але поки нас допікає літо, доживемо до весни і приїдемо сюди ще раз фотографувати Іріс.

 



Залишаючи Малкішуа, і взявши напрям на Афулу, нам потрібно було ще вище піднятися на гору Гільбоа, а потім по серпантинній вузькій дорозі спуститися в Долину Їзреел, де й розкинулося місто.



З гори Гільбоа на Долину Їзреел відкривається вид, який забути неможливо - справжнісінька мозаїка з садів, полів, водойм.



Долину Їзреел займає нижню Галілею і в перекладі означає «Бог засіває». В стародавні часи та й у сучасні, долина є центральним бойовим полем Палестини. Долина тягнеться від хребта Кармель до річки Йордан, «перетікає» в Йорданську долину, поступаючись їй лише в розмірі, але ніяк не в красі. В Долині Їзреел тече річка Харод, що впадає в річку Йордан, і річка Кішон, що впадає в Хайфську затоку.

 

Найбільшим населеним пунктом і міським центром Долини Їзреел є місто Афула.

 

Афула - розвинуте сучасне місто, що отримало такий статус в 1972 році. Населення міста дуже швидко зростає: від 14 тис. у 1972, до 39,8 тис. у 80-х. Перспектива на 20 найближчих років - збільшення населення до 100 тис. людей.

В Афулі ми пробули недовго і тільки на автобусній станції. Час було повертатися до Єрусалиму. Місто проводило нас сюрпризом: на станції чудово грав літній скрипаль, уродженець Одеси, він заманював перехожих діточок взяти участь у музичній виставі. Ім'я його, на жаль, не встигла дізнатися.



Хава Тор. Велика Епоха

Підписатися:

Social comments Cackle

загрузка...