• Прогулянка по київському Печерську: таємниці старовинних особняків

  • Оксана Богомаз | Велика Епоха
    Вівторок, 15 січня 2013 року

У яку пору року ви б не приїхали до Києва, прогулянка по найстарішому й водночас «найаристократичнішому» району буде однозначно вражаючою. Печерські пагорби приваблюючі та загадкові. І навіть корінні кияни щоразу відкривають для себе все нові й нові образи, які демонструє нам старовинний Печерськ.

П'янким ароматом віє вже від одних назв: Липки; вулиці Шовковична та Садова; провулок Виноградний. Колись на цих місцях буяла рослинність, а зараз затишно розташувалися особняки, що належали колишній київській знаті. Хто тільки не забудовував вишуканими спорудами цю частину міста, завдяки чому й залишився в його історичних хроніках. Банкіри, промисловці, чиновники, відомі лікарі та архітектори залишили нам нагадування про давно минулі епохи вигадливих фасадів і скульптурних барельєфів. Кожен особняк неповторний і зберігає свою легенду.

На вулиці Лютеранській вражаюча споруда в стилі модерн — будинок №23, так званий «Дім невтішної вдови». У 1907 році його збудував на замовлення полтавського купця Сергія Аршавського архітектор Е.Братман. Ходили чутки, ніби в дворі будинку стояв вагон, у якому ночували запізнілі гості купця. Казали, що там не тільки видавали чай і постільну білизну для створення відповідної атмосфери, але й розгойдували сам вагон, імітуючи рух.

Сама архітектура особняків давала підґрунтя для оригінальних історій. «Пряниковий будинок» — нинішній будинок Спілки письменників на Банковій, 1 — належав цукрозаводчику Симці Ліберману. Будинок мав розсувну бамбукову стелю, оскільки господар за іудейською традицією в свято Суккот кілька днів спав разом із родиною просто неба. Цей секрет виявили зовсім випадково: створена врадянські роки нова стеля несподівано обрушилася на голови літераторів, які там засідали, оголивши прихований задум.

Ще один шедевр — «Шоколадний будинок». Це двоповерховий особняк, який завдяки кольору й численній ліпнині у вигляді морд левів, а також гірлянд із квітів і плодів, дійсно здається відлитим із дорогого фігурного шоколаду.

Будівля Нацбанку України особливо ефектна у вечірній час завдяки посиленому підсвічуванню. Спробуйте на фасаді цього будинку №9 по вулиці Інститутській відшукати таємні знаки: жезл Меркурія (символ торгівлі), циркуль з шестірнею (промисловість), пшеничні снопи (сільське господарство) і якір, колесо та крила (транспорт). Ці зображення прийнято вважати символами масонської організації, що споконвічно створювалася як духовна спільнота людей, які переслідували гуманістичну та просвітницьку мету.

Члени масонських лож повинні були йти шляхом морального самовдосконалення і сприяти процвітанню суспільства, але, як і багато інших духовних рухів, із часом деградували. Так що зараз ми можемо тільки з цікавістю роздивлятися знаки «вільних каменярів» на особняках Печерська. Знаком київських масонів був хрест із колом і дві з'єднані руки з написом «jednosc slowianska». Київська ложа була офіційно закрита в 1822 році, але продовжувала існувати як таємна організація.

Наймістичнішою будівлею й водночас неперевершеним шедевром у плані архітектури справедливо вважається «Будинок з химерами», дітище прославленого архітектора В. Городецького, на вулиці Банковій 10. Київський зодчий будував його особисто для себе, використавши найновіші на той час технології й успішно вписавши будівлю в дуже складний рельєф місцевості.

«Будинок, звичайно, дивний, але повірте, не знайдеться в Києві людини, яка не удостоїть його поглядом», — сказав господар своїм гостям у 1903 році. Ось уже понад сто років кияни, що поспішають у справах, знову і знову піднімають голови, розглядаючи кам'яних химер. Автор скульптурного декору — Е.Саль, який врахував оригінальний смак Городецького, і завдяки цьому творчому тандему ми отримали казковий палац у центрі Києва.

Екскурсоводи, а то й просто перехожі, вам обов'язково розкажуть, що коли на місто опускається ніч, грифони розправляють кам'яні крила й злітають у темне небо, русалки ворушать хвостами і розмовляють, оживають і інші міфічні персонажі. А з наближенням світанку все застигає і містика закінчується.

Коли гуляти по Печерську: вдень чи вночі — вибір за вами. Завжди залишаться таємниці і завжди будуть несподівані відкриття.

Підписатися:

Social comments Cackle

загрузка...