• Червоні печери і Кизилкобінка – чарівна земля

  • Євген Довбуш | Велика Епоха
    Субота, 14 квітня 2012 року

Якщо ви звернете від села Перевальне у бік знаменитих Червоних печер, у вас дух перехопить. Після міської марноти це місце здається шматочком раю на землі. На пасовищах пасуться корови й коні. На місцевій фермі можна купити натурального молока, а пасіка, що знаходиться поблизу, запропонує вам свіжий запашний медок.



Проте, звісно, не натуральною їжею привабливе це місце. Найбільше вражають погляд своєю величчю навколишні відроги Долгоруківської яйли, що досягають висоти від 560 до 1025 метрів. Йдучи, немов по природному котловану, відчуваєш, яка ти маленька людина у порівнянні з її Величністю Природою. Чисте повітря, приємний вітерець і аромат квітів манять тебе йти вперед, не обертаючись на захімізований світ цивілізації.



На півдорозі до Червоних печер (по-татарськи — Кизил-Коба) є кілька будівель, такі як кафе, ферма і сейсмопрогностичний пункт «Червоні печери». Біля останньої будівлі, за дерев'яним містком, розташувалася артезіанська свердловина «У геологів» з дуже чистою і смачною м'якою водою. Якщо ви все життя пили міську воду, нехай тричі відфільтровану, а зараз втомилися від спеки, та ще й несете важкий рюкзак, то кілька ковтків із цього джерела здадуться вам солодким божественним нектаром.

Надає життя долині чиста річечка Кизилкобінка — Червонопечерка. Вона веде свої води з найбільшої кримської печери Кизил-Коба і проходить через усю долину вниз до селища Перевальне, де впадає в річку Ангару і далі утворює найдовшу кримську річку Салгир. Завдяки порослому мохом камінню, що вкриває Кизилкобінку по всій довжині, похилому розташуванню, численним «ванночкам» і помірній течії, вона виглядає дуже чарівно.



Піднявшись крутоватим підйомом від водоспаду Су-Учхан («солоденьке» залишимо на потім, розповідь про нього трохи нижче), ви опинитеся на туфовому майданчику, з якого відкривається чудовий вид на долину Червоних печер і навколишні гори. Звідси вдалечині також можна побачити одну з найвищих гір Криму — Чатир-Даг (1527 м).

За словами екскурсовода, цей туфовий майданчик — місце надзвичайно містичне і займає 2-е місце в світі за своєю енергетикою. Сюди, за її словами, з'їжджаються цігуністи з усього світу, щоб виконати вправи саме на цьому майданчику. Згідно з легендою, на скелі, яку видно з лівого боку туфового майданчика (якщо повернутися у бік долини), раніше стояв храм, який було зруйновано через якийсь природний катаклізм.



Якщо перейдемо з цього місця по невеликому містку через струмок — вже рукою подати і до самих Червоних печер. Кизил-Коба — найбільша печера в Криму протяжністю близько 25 км (і це тільки вивчена її частина). Середня температура повітря нижніх поверхів сягає менше 10°C, тому відвідувачам видають теплі куртки. Тут кілька печер, які разом утворюють складний підземний лабіринт з шести поверхів. Однак екскурсоводи не дадуть вам загубитися, якщо тільки ви не відстанете від групи, захоплено фотографуючи кожен сталактит і сталагміт.

По нижньому поверху печери тече підземна річка Кизилкобінка. У печері чимало водоспадів, ванночок і підводних тунелів. Крім того, в Кизил-Кобі розташувався один із найбільших сталактитів в Європі довжиною приблизно 8 метрів, а віком — близько 8 тисяч років.

На вході в печеру вас зустрічають справжні черепи. Подейкують, що тут мешкають скорпіони та 7 видів кажанів! Один із цих «мав щастя» побачити автор цієї статті, але при наведенні ліхтарика миша злякалась і пурхнула геть. Є в печері і цікаві «господарі»: гномик, що володіє магічною силою і може передавати енергію, якщо доторкнутися до нього, а також богатир на коні, левеня і Будда, що сидить в лотосі з рукою перед грудьми. Згідно з легендою, поширюваною екскурсоводами, саме в цьому місці течуть води підземної річки Стікс. Морська богиня Фетіда, бажаючи зробити свого сина Ахілла безсмертним, занурила його за п'яту в чарівну ріку, тому Ахілл і отримав безсмертя у всьому тілі, за винятком горезвісної ахіллесової п'яти.



Підземна річка Кизилкобінка, витікаючи із Червоних печер, зривається з туфового майданчика, утворюючи згаданий водоспад Су-Учхан висотою близько 25 метрів. Найбільшого розливу він досягає навесні, а також у період проливних дощів.

У перекладі з татарської Су-Учхан означає «падаюча вода». За іншим варіантом перекладу — «Господар трьох вод», оскільки через це місце проходить кілька стародавніх в'ючних стежок.

Проте, якщо спуститися від водоспаду трохи нижче, там ви знайдете ще один — він падає з висоти приблизно 3,5 метра. Зазвичай він більш повноводий, ніж верхній водоспад. Якщо ви приймете «холодний душ» під нижнім Су-Учханом, ви одразу зрозумієте, що значить «просвітлення розуму». Заряд позитивної енергії і ясна голова — ось що дарує цей водоспад сміливцям, які не побояться тонізуючої холодної води.

Щоправда, непідготовленим слід бути обережними: у перший раз від холодної води подих може захопити так, що ви з жахом втечете з-під морозного струменя. Однак, якщо ви проявите настирливість, вода Кизилкобінки вже не буде так жорстка до вас і дозволить насолодитися прекрасним водоспадом протягом 5, потім 10, а потім і 30 секунд. «Ветерани» можуть вистояти від кількох хвилин і до безкінечності, зливаючись душею і тілом з чудовою природою цього краю.


Підписатися:

Social comments Cackle

загрузка...