• Випадковий збіг?

  • Вівторок, 31 березня 2009 року
Видатний астроном і математик, надзвичайна особистість Омар Хайям, який жив у XI—XII столітті у Персії був водночас і скандальним поетом. Хоча можна сказати й навпаки: видатний поет Гіяс ад-Дін Абу-л-Фатх Омар ібн Ібрахім Хайям Нішапурі, простіше Омар Хаям був ще й математиком і астрономом.
Михайло Юрійович Лермонтов, який був охочий до математичних задач і головоломок, завжди мав при собі підручник з математики з якого, вочевидь, черпав натхнення для своїх віршів. Принаймні, ця наука дозволяла видатному поету більш глибоко пізнавати життя. Олександр Сергійович Пушкін математику не любив, однак віддавав їй належне: «У математики є своя краса, як у поезії», - писав видатний поет.

Відомо також, що Лев Миколайович Толстой не був далекий від цієї науки, він навіть складав задачки з арифметики. Відомий драматург і письменник Олександр Васильович Сухово-Кобилін до того ж був і математиком також. Видатний російський письменник Олександр Сергійович Грибоєдов закінчив фізико-математичний факультет.

Олександр Ісайович Солженіцин вивчав математику і фізику в Ростовському університеті і деякий час викладав у рязанській школі ці два предмети. Відомий поет-пародист нашої сучасності Олександр Іванов був вчителем математики. І поет Валерій Брюсов у своєму вірші «Мир измерений» об'єднує літературу і математику.
Англійський письменник XIX століття Льюіс Керролл, він же - Чарльз Лутвідж Доджсон, автор «Аліси в Країні Чудес», був професором математики. Але більш звичний для нас інший вираз: відомий англійський математик XIX століття Льюіс Керролл написав казку «Аліса в Країні Чудес», яку люблять усі діти світу.  

А чому це вважається взаємовиключними уявленнями: або поет, або математик? Вчена пані Софія Ковалевська служіння математиці уявляла собі невід'ємним від служіння літературі.

Література і математика: що спільного між ними?

Математика і література схожі тим, що потребують творчого підходу до пізнавання життя. Ще потребують сміливості думки, нестримної фантазії, витонченого спостереження, інтуїції. Що дивного у тому, що поет здатний мислити як вчений, а вчений сприймати світ, як поет? Це є більш повним, більш гармонійним сприйняттям дійсності.  
В університеті Ватерлоо (Канада) було проведене дослідження, яке довело, що математична обдарованість починається у дитинстві: якщо у дитини є здібність чудового розповідача, тобто дитина полюбляє багато розповідати, фантазувати - згодом можна очікувати, що вона стане талановитим математиком.

Провели експеримент. Трьох- та чотирьохрічним малятам показували незнайомі малюнки, щоб вони вигадали яку-небудь історію. Фантазію дітей не обмежували: можна було вигадувати все що завгодно. Через 2 роки цим же дітям запропонували пройти математичне тестування. Виявилось, що кращі розповідачі перемогли і при розв'язанні математичних задач.

Професор Даніэла О'Ніл вважає, що логічне мислення та вміння з'єднувати різні сюжетні лінії у своїй розповіді, при цьому не втрачаючи суті висловлювання, а також бачити перспективу і розвиток сюжету - це речі одного й того ж порядку. Отже, при підготовці до школи корисно давати дитині можливість вільно вимовлятися, вигадувати усякі нісенітниці. Дорослі повинні заохочувати в цьому дитину. Наукове дослідження підтвердило, що було вже відомо давно: за абстрактні, математичні здібності відповідає та ж половина головного мозку, що відповідає за мислення на рівні образів і абстрактних категорій.

Знайти початок первісності.  

По суті, математика, у відмінності від інших наук, не описує властивості речей і явищ. Цим займаються фізика, хімія, астрономія та інші предмети. Математика описує властивості властивостей. У цьому вона поріднена з літературними вигадками, де у вигаданому світі діють вигадані персонажі. Математик звик доскіпуватися до самих глибоких характеристик світу. Саме ця якість об'єднує його з письменником, який теж знаходиться у вічному пошуку істини, де зароджується усе буття.

Математика визначає і формує моделі ще невідомого стану речей. Вчений-математик займається вигадками, йому лишається тільки застосувати цю навичку в іншій області. З таким же успіхом це можна сказати і про літературу.
Софія Ковалевська писала: «Багато з тих, кому ніколи не випадало нагоди більш глибоко дізнатися про математику, вважають її наукою сухою. Але по суті, це наука, що потребує більше фантазії і один з перших математиків нашої сучасності говорить цілком правильно, що не можна бути математиком без того, щоб водночас не бути поетом у душі».
Ця жінка дійсно була і математиком, і поетом. «Мені здається, — говорила вона, — що поет повинен відчувати те, чого не бачать інші, відчувати глибше. Це стосується і математика».

А дехто замислюється над тим, як пояснити феномен Льюіса Керролла. А феномену не існує - є проста закономірність. Але її потрібно було довести.  

Підписатися:

Social comments Cackle

загрузка...