ІСТИНА І ТРАДИЦІЇ

Сприйняттям кольору завідує мозок

Велика Епоха
На цих знімках добре видно розкид частки колб, що відповідають за сприйняття різних кольорів. На правому знімку переважають колби, що відповідають за сприйняття відтінків червоного (зліва і справа - знімки живої сітківки двох різних людей). Фото з сайту w
На цих знімках добре видно розкид частки колб, що відповідають за сприйняття різних кольорів. На правому знімку переважають колби, що відповідають за сприйняття відтінків червоного (зліва і справа - знімки живої сітківки двох різних людей). Фото з сайту w
Перші зображення живої сітківки, одержані британськими вченими, піднесли сюрприз: не дивлячись на те, що люди сприймають кольори практично однаково, кількість кольоровочуттєвих колб у їх сітківці може відрізнятися в 40 разів. Очевидно, що головну роботу по "кольороподілу" виконує не око, а мозок.

Експеримент, як повідомляється в прес-релізі Рочестерського університету, був проведений у лабораторії професора медичної оптики Девіда Вільямса (David Williams) за допомогою адаптивної оптичної системи, що дозволила компенсувати звичайну аберацію в кришталику ока. Саме завдяки використанню технології, розробленої для телескопів космічного базування, стало можливим картографування живої сітківки ока. Звичайні мікроскопи, на жаль, не володіють достатньою роздільною здатністю, щоб відрізнити один вид колб від іншого.

Направивши світловий потік безпосередньо на сітківку, професор Вільямс зміг визначити колби, що відповідають за сприйняття світла з певною довжиною хвилі і, таким чином, знайти "кольорові" елементи матриці. Оскільки сприйняття кольору - справа суб'єктивна, Вільямс запропонував добровольцям самостійно настроювати забарвлення світлового потоку, одержуючи чисте жовте світло, позбавлене червоних і зелених домішок.

Як і очікувалося, кожен випробовуваний підібрав для "ідеального жовтого" світло з практично однією й тією ж довжиною хвилі. Несподіванка полягала в тому, що кількість колб, здатних відрізнити жовтий колір від, припустимо, червоного, сильно відрізнялася у всіх учасників експерименту, причому в полярних випадках розкид був сорокакратним. Тобто сприйняття кольору явно залежить не стільки від рецепторів, скільки від мозку, оброблюючого одержані рецептором сигнали.

Цей висновок підтверджується й іншим експериментом, проведеним Вільямсом і його аспірантом Ясуки Ямаучи (Yasuki Yamauchi). В ході досвіду добровольцям було запропоновано походити чотири години з кольоровими контактними лінзами. Не дивлячись на те, що світло, котре вони отримували, було забарвлене в різні кольори, вже через декілька хвилин після установки лінз добровольці починали бачити кольори "правильно", а через декілька тижнів після початку дослідження кольоровий зір учасників експерименту почав поступово зміщуватися в новий діапазон. Навіть не надягаючи лінз, добровольці вибирали "ідеальний жовтий", такий, що знаходився в іншому діапазоні хвиль, ніж "еталонний" варіант, повідомляє Елементи.