ІСТИНА І ТРАДИЦІЇ

Незвичайні поховальні обряди у різних культурах, — дослідження

Велика Епоха

Незвичайні поховальні обряди різних культур дають чимало інформації для дослідників: не тільки про те, як жили люди, але і про те, які у їхньому середовищі панують уявлення про смерть і потойбічне життя. Про те, чи бояться вони цих речей, можна здогадатись, вивчаючи такі дивні церемонії поховання різних часів.

У Давній Греції вважалося, що померлі, тіла яких не були належним чином поховані, сильно страждають. В «Одіссеї» Гомера описується, як дух Елпенора не міг увійти до Царства мертвих, доки його прах не був переданий землі.

У грецькій трагедії «Антигона», написаній Софоклом біля 441 року до н.е., цар Фів звелів, щоб тіло зрадника залишили без погребіння. Душа його, таким чином, залишалась у неспокої на землі і дуже мучилась. У багатьох культурах вважається, що душа заблукає або буде страждати, якщо її не поховають або якщо її могилу потурбують.

Християнство у середні віки вважало неприйнятним піддавати мерців кремації, оскільки вважалось, що померлі піднімуться разом з їхніми тілами в Судний День. Гуго Гроцій, основоположник міжнародного права, який жив у ХVІ—XVII століттях, говорив, що «Право на поховання є спільним для всіх цивілізованих націй, і це свідчить про наші спільні риси — співчуття, релігійність та людяність».

Поховання в іудаїзмі

Ритуал поховання в іудаїзмі є цілком зрозумілим для європейців і слов’ян, і навряд чи якісь його елементи викличуть у когось здивування. Так, людину, яка відчуває близькість своєї смерті, не можна залишати одну. Існує і звична для християнського світу передсмертна сповідь — «відуй», яка, як вважається, дозволяє людині відійти в інший світ без гріхів. Всі іудеї мають знати її на пам’ять, оскільки ніхто не може передбачити, коли людину настигне смерть.

Що цікаво, всіх іудеїв — і багатих, і бідних — ховають в однаковому простому савані, зшитому з білої бавовняної тканини, який нічим не оздоблюють. Це символізує рівність всіх людей перед смертю. Іудеї зазвичай ховають померлих без гробу, так, щоб тіло померлого мало контакт із землею, щоб повернутися в неї у прямому сенсі слова. У деяких регіонах ховають померлих в гробах, також дуже простих, але виймають одну з його нижніх дощок, щоб тіло мало вихід до землі.

Тих, хто загинув або був убитий, ховають в тому одязі, в якому вони зустріли смерть. На покійного не прийнято дивитись, щоб рідні запам’ятали не його посмертний образ, а те, яким він був за життя. Після поховання найближча рідня протягом 7 днів перебуває у жалобі — вони не виходять з дому, не їдять м’яса, не п’ють вина, не миються гарячою водою і загалом намагаються не робити нічого такого, що може бути трактоване як пихатість і марнославство. Їжу в цей період часу їм приносять додому.

Могилу померлого не заведено відвідувати часто — тільки у дні пам’яті та річниці, так, щоб рідні якнайшвидше могли змиритися із втратою.

Поховання в ісламі


Поховання в ісламі також не є надто незвичайною церемонією і загалом не містить незрозумілих для людини із західного світу ритуалів.

b 5.jpg

Покійників тричі омивають: водою із камфорою, кедровим порошком та чистою водою. Чоловіків омивають тільки чоловіки, а жінок — жінки. Ця процедура не проводиться тільки для шахідів, які померли в бою за віру — їх ховають у такому вигляді, в якому вони зустріли смерть, і вважається, що їм гарантований Рай.

Мусульмани не ховають людей в одязі або у гробах. Тіла померлих загортаються у саван — відріз білої матерії, а замість гробів використовуються похоронні носилки. Померлим жінкам при похованні волоси заплітають в три косички.

Як і в іудеїв, у мусульман намагаються поховати померлого якомога скоріше — до заходу сонця того дня, коли він помер. Багато хто пояснює це спекотним кліматом країн Близького Сходу. Ховають мерців та споруджують надгробні камені строго у напрямку Мекки.

Мусульманські могили — це зазвичай відносно скромні поховання без зайвої пихи. Споруджувати мавзолеї, гробниці та склепи над похованнями не прийнято. Заборонено встановлювати на могилах фотографії померлих, оскільки в ісламі загалом забороняється зображення живих істот.

Загалом, спільною рисою для багатьох культур є твердження про те, що покійник має позбутися кайданів свого тіла, що його плоть має зотліти внаслідок поховання у землю або спалення. Однак існує й інша версія, згідно з якою тіло навпаки має зберегтись якомога краще, відповідно до якої мерців мають муміфікувати.

Про цей удосконалений в ході тисячоліть метод поховання читайте в наступній статті із серії «Незвичні поховання різних культур світу».


Читайте також:
Незвичайні поховальні обряди різних народів світу: які вони? (частина 1)
Незвичайні поховальні обряди різних народів світу: які вони? (частина 2)
Життя після смерті: феномен передсмертного досвіду