ІСТИНА І ТРАДИЦІЇ

Ходячого сома та жабу, що співає, виявили в Індокитаї

Велика Епоха
Долина річки Меконг в Індокитаї в черговий раз підтвердила свою назву «кухні планети», де виникають нові види тварин і рослин. Як наголошується в щорічній доповіді Всесвітнього фонду дикої природи (WWF) «Extra Terrestrial», за 2011 рік дослідники виявили в цьому регіоні 126 не відомих раніше видів. Невинний кажан з «диявольською» мордочкою, ходячий сом та жаба, що співає, належать до числа нещодавніх відкриттів, 10 із яких детально описані в доповіді WWF.

Рибка з «родимкою»


Рибка з «родимкою» «Boraras naevus». Фото: Peter Maguire/wwf.org
Рибка з «родимкою» «Boraras naevus». Фото: Peter Maguire/wwf.org

Рибка з «родимкою» «Boraras naevus».
Фото: Peter Maguire/wwf.org

Цю різнокольорову рибку сімейства коропових виловили на півдні Таїланду. Завдяки темній плямі на тільці рибка отримала латинську назву «Boraras naevus» («naevus» в перекладі означає «родимка» або «родима пляма»).

Мешкає рибка в заростях річок та ставків, неглибоких болотах або на затоплених водою рисових полях. Довжина її невелика — всього 15-20 мм. Однак, незважаючи на мініатюрні розміри, рибка з «родимкою», як і всі представники сімейства коропових, є дрібним хижаком, харчується комахами, личинками, рачками й іншим зоопланктоном.

Підземна сліпа риба


Підземна сліпа риба «Bangana musaei». Фото: Helmut Steiner/wwf.org
Підземна сліпа риба «Bangana musaei». Фото: Helmut Steiner/wwf.org

Підземна сліпа риба «Bangana musaei».
Фото: Helmut Steiner/wwf.org

Рибу сімейства коропових (лат. «Bangana musaei») перлинно-рожевого забарвлення довжиною 7,7 см дослідники відловили в печерах річки Ксе Бан Фай, розташованої в центральному Лаосі. Приплив Меконгу протяжністю 7 км протікає під землею серед вапнякових відкладень, тому мешканка карстових печер зовсім сліпа.

Сліпа риба пливе в підземній ріці. Фото: Helmut Steiner/wwf.org
Сліпа риба пливе в підземній ріці. Фото: Helmut Steiner/wwf.org

Сліпа риба пливе в підземній ріці.
Фото: Helmut Steiner/wwf.org

Як наголошується в доповіді WWF, карстові печери Лаосу відносяться до числа маловивчених місць. Серед відкритих вченими печер тільки в кількох з них виявлені «корінні жителі», а з риб, що мешкають в них, описані на сьогодні тільки два види.

Невловимий карликовий пітон


Карликовий пітон. Фото: George Zug/National Museum of Natural History-Smithsonian
Карликовий пітон. Фото: George Zug/National Museum of Natural History-Smithsonian

Карликовий пітон.
Фото: George Zug/National Museum of Natural History-Smithsonian

В руслі пересохлої річки природного заказника М'янми вчені знайшли новий вид короткохвостого пітона, який отримав назву «пітон Чайттійо». Таке незвичайне ім'я для карликової змії обрано не випадково. У заказнику знаходиться одна з великих буддистських святинь, мініатюрна пагода «Золотий камінь» або «пагода Чайттійо», встановлена на гранітному камені. За легендою, рівноваги каменю, який балансує на вершині скелі, надає пасмо волосся Будди, яке знаходиться в пагоді.

Незважаючи на численні спроби, біологам так і не вдалося побачити 1,5 метрового пітона більше одного разу. Тому вчені досі не можуть визначити ареал проживання і чисельність цієї прихованої змії. Тим не менш, вчені вважають, що карликовому пітону загрожують ті самі небезпеки, що й іншим видам пітонів. Це браконьєрство заради шкіри й м'яса, продаж в якості домашнього вихованця та скорочення природного місця існування.

Летюча миша «Вельзевул»


Летюча миша «Вельзевул». Фото: Gabor Csorba/wwf.org
Летюча миша «Вельзевул». Фото: Gabor Csorba/wwf.org

Летюча миша «Вельзевул».
Фото: Gabor Csorba/wwf.org

Співробітники угорського Музею природничої історії та Міжнародної організації по збереженню фауни й флори виявили у В'єтнамі кажана, що відноситься до роду трубконосих криланів. За свій грізний вигляд, темне забарвлення та вміння дати жорстку відсіч кривдникові гризун отримав «диявольську» назву «Вельзевул». Насправді ж невелика летюча мишка, що мешкає тільки у В'єтнамі, абсолютно мирне створіння (якщо її не ображати), яке харчується фруктами.

Летюча миша «Вельзевул». Фото: Gabor Csorba/wwf.org
Летюча миша «Вельзевул». Фото: Gabor Csorba/wwf.org

Летюча миша «Вельзевул».
Фото: Gabor Csorba/wwf.org

За оцінками біологів, кажани становлять майже третину всіх ссавців Індокитаю. Однак їхнє виживання цілком і повністю залежить від збереження тропічних лісів, вирубка яких останнім часом ведеться дуже інтенсивно. Так, за останні 40 років 30% лісового покриву в долині Меконгу зникло разом із тваринами і рослинами, які населяли його.

Співуча жаба


Співуча жаба «Gracixalus quangi». Фото: Jodi J. L. Rowley/Australian Museum
Співуча жаба «Gracixalus quangi». Фото: Jodi J. L. Rowley/Australian Museum

Співуча жаба «Gracixalus quangi».
Фото: Jodi J. L. Rowley/Australian Museum

Високогірні ліси північного В'єтнаму порадували біологів абсолютно незвичайних відкриттям. До рук вчених потрапила «музична» деревна жаба «Gracixalus quangi». Як відомо, самці квакш (або інакше — деревних жаб) інших видів для того, щоб привабити самок в період спарювання видають повторні хрипкі звуки. Представники ж цього виду просто музичні генії в світі земноводних. Кожного разу вони винаходять нові складні звуки, що нагадують спів птахів. Поєднання щебету, свисту і клацань унікальне й неповторне, причому кожна квакша не займається копіюванням мелодії сусідів. Навіщо цьому виду квакш потрібні такі складні поєднання звуків, біологи поки що не можуть пояснити.

Жаба «Інь-Ян»


Жаба «Інь-Ян» «Leptobrachium leucops». Фото: Jodi J. L. Rowley/Australian Museum
Жаба «Інь-Ян» «Leptobrachium leucops». Фото: Jodi J. L. Rowley/Australian Museum

Жаба «Інь-Ян» «Leptobrachium leucops».
Фото: Jodi J. L. Rowley/Australian Museum

Сімейство тонкоруких часничниць — жаб роду Leptobrachium — поповнилося новим показним видом. Серед листя вологих та вічнозелених лісів, які ростуть на високогірному плато південного В'єтнаму, дослідники знайшли жаб з дивовижними чорно-білими очима. Від однієї третини до половини верхньої частини ока жаб пофарбовано білим кольором, а інша частина ока — чорна. Недовго думаючи, біологи назвали жаб на честь китайського символу «інь-ян». Фраза «інь-ян» перекладається як «гра світла і тіні» і, по відношенню до живого життя, вказує на взаємозв'язок і взаємозалежність протиборчих сил та живих істот.

Жаба «Інь-Ян» «Leptobrachium leucops». Фото: Jodi J. L. Rowley/Australian Museum
Жаба «Інь-Ян» «Leptobrachium leucops». Фото: Jodi J. L. Rowley/Australian Museum

Жаба «Інь-Ян» «Leptobrachium leucops».
Фото: Jodi J. L. Rowley/Australian Museum

Ходячий сом


Ходячий сом «Clarius Gracilentus». Фото: Ng Heok Hee/wwf.org
Ходячий сом «Clarius Gracilentus». Фото: Ng Heok Hee/wwf.org

Ходячий сом «Clarius Gracilentus».
Фото: Ng Heok Hee/wwf.org

У прісноводних водоймах острова Фукуок (В'єтнам) водиться сом з великою головою і коротким хвостом, здатний пересуватися по землі. Від решти видових побратимів він відрізняється великою гнучкістю і жвавістю. Сом полюбляє жити в ставках, болотах та на рисових плантаціях. Якщо раптом водойма починає пересихати та їжі разом з цілющою вологою стає недостатньо, риба вирушає «на прогулянку» в пошуках нового притулку.

Ходячі соми, спіймані біологами. Фото: Ng Heok Hee/wwf.org
Ходячі соми, спіймані біологами. Фото: Ng Heok Hee/wwf.org

Ходячі соми, спіймані біологами.
Фото: Ng Heok Hee/wwf.org

Пересування вусатого «мандрівника» посуху можна лише умовно назвати ходінням. При русі сом спирається на грудні плавники, щоб не звалитися на бік, і як змія повзе до більш підходящої водойми. Втім, долати великі відстані за один раз сому не подужає — тіло риби повинно завжди залишатися вологим, інакше сомик загине.

Двонога ящірка


Двонога ящірка «Jarujinia bipedalis». Фото: Michael Cota/wwf.org
Двонога ящірка «Jarujinia bipedalis». Фото: Michael Cota/wwf.org

Двонога ящірка «Jarujinia bipedalis».
Фото: Michael Cota/wwf.org

В центральній частині Таїланду вчені зіткнулися зі справжнім сюрпризом еволюції. Дослідники виявили двоногу ящірку, яку вважають першим видом сцинкових ящірок (і другим видом наземних рептилій у світі), у якої є передні кінцівки, але відсутні задні. На думку біологів, новий вид є сполучною ланкою еволюції між сцинковими виду «ларутія» (Larutia) та угреподібними сцинками (ізопахісами).

Вид названий на честь першого директора таїландського музею природної історії Яруйіна Набхітабхата (1950-2008 роки життя). Назва виду «Jarujinia bipedalis» означає в перекладі «двоногих Яруйіна».

Червоноока змія


Зелена ямкоголова змія з очима рубінового кольору («Trimeresurus rubeus»). Фото: Peter Paul van Dijk/Darwin Initiative
Зелена ямкоголова змія з очима рубінового кольору («Trimeresurus rubeus»). Фото: Peter Paul van Dijk/Darwin Initiative

Зелена ямкоголова змія з очима рубінового кольору («Trimeresurus rubeus»).
Фото: Peter Paul van Dijk/Darwin Initiative

Ямкоголову змію зеленого кольору з очима, немов два палаючі рубіни («Trimeresurus rubeus»), біологи вперше виявили в джунглях неподалік від в'єтнамського міста Хошимін. Представників цього виду пізніше зустрічали також у заростях невисоких пагорбів південної частини В'єтнаму та на сході Камбоджі.

Змія проводить основну частину часу серед гілок дерев і спускається на землю лише для того, щоб пополювати на жаб. Як відзначає в доповіді WWF біолог Аніта Малхотра, змія веде замкнутий спосіб життя і відомо про неї порівняно небагато. Вона дуже рідко траплялася на очі не тільки дослідникам, але й місцевим жителям.

Елегантна орхідея з «колючою» назвою


Орхідея «Целогіна з товстими шипами». Фото: John Varigos/wwf.org
Орхідея «Целогіна з товстими шипами». Фото: John Varigos/wwf.org

Орхідея «Целогіна з товстими шипами».
Фото: John Varigos/wwf.org

Серед 82 нових видів рослин, виявлених у Тайланді, біологи звернули увагу на величну білосніжну орхідею з товстими шипами з роду целогіна.

Цікава «міжнародна» історія відкриття цієї рослини. Чотири роки тому екземпляр орхідеї був вивезений з Таїланду до Австралії як рослина невідомого виду. З Австралії орхідея потрапила до Америки, а звідти до Нідерландів. Рослина привернула увагу німецького фахівця з орхідеям Елізабет Джордж, яка вже бачила фотографію квітки, яку їй висилав американський квіткар. Однак залишалися сумніви — це новий вид орхідеї чи ні. Елізабет Джордж довелося чекати появи квіток орхідеї в ботанічному саду Лейдена (Нідерланди), після чого всі сумніви розвіялися — до Європи привезли новий вид орхідей. Як наголошується в доповіді WWF, Елізабет Джордж назвала рослину «Coelogyne pachystachya» («Целогіна пахістахія») і в 2011 році опублікувала відомості про неї в німецькому журналі «Орхідеї».

Відео. Нові види флори і фауни, виявлені в басейні річки Меконг в 2011 році.


За словами біолога Ніка Кокса, що приводиться в доповіді WWF, відкриття 2011 року ще раз підтверджують той факт, що басейн річки Меконг є середовищем дивовижного біологічного розмаїття, яке поступається хіба що Амазонці. Проте втручання людини стрімко скорочує природне середовище проживання багатьох знайдених тварин, що ставить їх під загрозу зникнення. Тільки охорона дикої природи і особливо збереження території проживання здатні захистити флору та фауну, а також подарувати надію на дивовижні відкриття в наступні роки, додає Логін Кокс.

Всього в 2011 році дослідники виявили в басейні річки Меконг 13 видів риб, 21 вид рептилій, по 5 видів амфібій та ссавців, а також 82 види рослин. Річка Меконг — найбільша водна система в Індокитаї, що протікає по території Камбоджі, Лаосу, М'янми, Таїланду, В'єтнаму та південно-західної провінції Китаю Юньнань. З 1997 року біологи відкрили та описали в басейні Меконгу 1710 нових видів рослин і тварин.