• Через терни до Сонця, або особливості використання сонячної енергії

  • Наталія Стрига | Велика Епоха
    Вівторок, 11 жовтня 2011 року

Земля має невичерпні енергетичні ресурси, і коли світові запаси нафти, газу та вугілля будуть повністю вичерпані, людина знову повернеться до природи, але вже з новими знаннями, а значить, ― із новим підходом. Можливо, сонячна та вітрова енергія в майбутньому повністю задовольнять потреби людства в електриці та теплі.

Вже сьогодні такі потужні держави як Німеччина, Іспанія, США, Японія активно взялися за розробки сучасних технологій альтернативної енергетики (а саме ― геліоенергетики) і впровадження їх у загальне користування.

Сонячна енергетика ― це найбільш екологічно чистий і загальнодоступний спосіб видобутку енергії. Отримують електрику і тепло з сонячної енергії двома основними способами: фототермічно (за допомогою сонячних колекторів) та фотоелектрично (за допомогою фотоелементів ― сонячних батарей).

Згідно з даними однієї фірми, що займається встановленням альтернативних джерел енергії, один сонячний колектор у будинку може зменшити викид вуглекислого газу в атмосферу на 20% і заощадити до 80% загальних витрат енергії на підігрів води. Але «сонячний» будинок, насправді, не такий вже ідеальний, як здається. Кліматична зона і сезонна тривалість світлового дня грають неабияку роль у використанні сонячної енергії. Досі не знайдено високоефективних методів акумулювання і рівномірної віддачі енергії. Також остаточно не вирішено питання утилізації старих геліосистем, адже вони хоч і «благородніші» за атом та нафту, але при їх виготовленні також використовуються шкідливі речовини (свинець, кадмій, миш'як). І, нарешті, головний фактор, що змушує споживачів відмовитися від переробки сонячної енергії ― це висока вартість сонячної установки. Приміром, одна з вітчизняних компаній пропонує придбати повну автономну систему для приватного будинку зі споживанням 270 кВт*год/міс і вхідною потужністю 2 кВт за 12,5 тис. доларів.

Що стосується України, то у нас питанням вироблення сонячної енергії займається близько тридцяти компаній. Найбільші з них ― австрійська «Аctiv Solar» (сонячна електростанція в Криму) і вітчизнчяна «Кvazar» (найбільший в Україні виробник товарів сонячної енергетики). Охочих вкласти свої гроші в українську сонячну енергетику бізнесменів теж достатньо, оскільки у нас діє «зелений» тариф (один із найвищих тарифів у Європі), закріплений законодавством. Це означає, що державне підприємство «Енергоринок» закуповує електрику у «альтернативників» за ціною в два рази вищою, ніж у традиційних електростанцій. Інвестиції у вироблення сонячної енергії повертаються приблизно через 8―10 років.

Але навіть з такою перспективою частка сонячної енергії в сумарному обсязі виробленої світової електроенергії на сьогодні настільки мала (0,1%), що говорити про нову епоху в електроенергетиці поки що не доводиться. Сонце так і залишається «не прирученим», а навколишнє середовище стає все більш забрудненим. Втім, людина вже зробила перші кроки до зближення з цим джерелом життя. Стрімкий технічний прогрес останнього десятиліття в області сонячної енергетики дає надію, що незабаром процес видобування енергії з сонячних променів стане нескладним, рентабельним та дешевим.

Підписатися:

Social comments Cackle

загрузка...