ІСТИНА І ТРАДИЦІЇ

Китайський режим і трансплантації органів

Велика Епоха
Девід Мейтас перед ратушею у Гамбурзі. З боку китайського режиму за три роки не надійшло жодної відповіді щодо насильницького вилучення органів у послідовників Фалуньгун.

Девід Мейтас перед ратушею у Гамбурзі. Фото: Alexander M. Hamrle / The Epoch Times
Девід Мейтас перед ратушею у Гамбурзі. Фото: Alexander M. Hamrle / The Epoch Times
Під час нещодавньої поїздки по Німеччині, Девід Мейтас, співавтор звіту "Криваві жнива", зупинився у Гамбурзі. Він розповів про існуючий стан у справі вилучення органів у живих послідовників Фалуньгун у Китаї нашому кореспондентові.

"В цілому, насильницьке вилучення органів у послідовників Фалуньгун в останні роки зросло", - заявив Мейтас. Доказом є те, що кількість страчених злочинців у 2008 зменшилася. "Крім карних злочинців, тільки практикуючі Фалуньгун є можливими жертвами насильницького вилучення органів", - вважає Мейтас, спираючись на розслідування тверджень про вилучення органів у послідовників Фалуньгун у Китаї під назвою "Криваві жнива".

Інакше кажучи: знижується кількість вилучення органів у засуджених до страти злочинців, при постійній кількості трансплантацій, - зростає викрадення органів у послідовників Фалуньгун. При цьому співвідношення не рівне: з можливих 10 000 примусових донорів - тільки чверть карні злочинці. В інших 7 500 випадках жертвами стали у в'язнені у тюрми і виправно-трудові табори послідовники Фалуньгун.

"Передбачається, що в момент вилучення органів люди ще живі", - говорить Мейтас. Так як в Китаї був змінений закон про здійснення страти, страта здійснюється не через розстріл, а через введення ін'єкції. "Цілком можливо, що жертвам вводяться анестезуючі речовини. У законі не обумовлено, що страчені повинні бути вбиті отрутою, і повинні померти через певний час", - вказує Мейтас на наслідки цієї зміни закону. Так, після наркозу можуть бути вилучені органи, внаслідок чого жертва і вмирає - інший, ще страшніший спосіб виконання страти через ін'єкцію.

На відміну від злочинців немає ніяких доказів злочинів чи порушень закону, скоєних послідовниками Фалуньгун. Навпаки, керуючись етичними принципами правдивості, доброти і терпіння, практикуючі Фалуньгун стримуються в думках, словах і вчинках. Досі немає жодного офіційного обгрунтування переслідування Фалуньгун у Китаї. Експерти припускають, що, як і в минулому, використовується принцип переслідування меншини з метою залякати маси.

Є така китайська приказка: "Вбити курку, щоб налякати мавпу". Те, що здається неймовірним для всього світу, нормально для китайського комуністичного режиму, який зневажає людей: щоб бути заарештованим і убитим в Китайській Народній Республіці досить виконувати вправи Фалуньгун і жити за його принципами.

"З часу опублікування першого звіту ситуація з насильницьким вилученням органів у Китаї змінилася", - упевнений Мейтас. Трансплантації зараз здебільшого здійснюються в певних зареєстрованих лікарнях. Режимом організована окрема система донорства органів. Реагують, але мовчать. "Не доведено, що ці зміни сталися через публікації нашого звіту, але ці зміни сталися після видання нашого звіту про розслідування", - говорить він.

Хоча тут йдеться лише про гадані поліпшенння, тому що кількість трансплантацій залишилася колишньою. Єдина справжня зміна - раніше широко рекламували органи для платоспроможних іноземців і вели прибуткову торгівлю, тепер же покупцями органів є платоспроможні китайці.

У 2006 році адвокат з прав людини Девід Мейтас і колишній Держсекретар Канади Девід Кілгур опублікували звіт про розслідування тверджень про вилучення органів послідовників Фалуньгун у Китаї "Кривава жнива", який був перероблений у 2007 році.

Із залученням ряду доказів з "урахуванням спільних міркувань" про "детальний розгляд насильницького вилучення органів" до "окремого розгляду Фалуньгун", канадці прийшли до висновку, "що вилучення органів у послідовників Фалуньгун без їхньої згоди у великому обсязі було і є". Крім критики щодо двох формальних помилок у першому виданні звіту, офіційно від китайської влади досі не надійшло жодної відповіді.

Олександр Хамрле. Велика Епоха