• Харківські студенти взяли участь у всеукраїнському проекті «Куди здати відходи»

  • Несвіт Надія | Велика Епоха
    Четвер, 4 травня 2017 року

Нещодавно нашу інтерактивну мапу «Куди здати відходи» доповнили 200 новими пунктами прийомів вторсировини. Таку велику роботу провели студенти Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна під керівництвом доцента кафедри фізичної географії та картографії Бодні Оксани Вікторівни. Що підштовхнуло їх до цього, і чому вони взяли участь у цьому важливому всеукраїнському проекті, — в інтерв'ю «Великої Епохи».

Нашу редакцію надихнула обізнаність і участь молоді щодо такої непростої екологічної проблемі як забруднення навколишнього середовища, і ми взяли інтерв'ю у Бодні Оксани Вікторівни.

Як викладач курсу «Основи екології», вона намагається не просто донести знання до студентів, а й навчити їх звертати увагу на екологічну ситуацію, що склалася на сьогоднішній день в Україні та світі. Адже кожен з нас причетний до проблем навколишнього середовища і може зробити внесок в її поліпшення.


ВЕ: Розкажіть, будь ласка, як виникла ідея включити в процес навчання практичну роботу з пунктами прийняття відходів по мапі?
Оксана Бодня: Ідея наповнення ресурсу з прийняття вторинної сировини виникла у мене після ряду Дзвінків моїх друзів: «Оксано, ти точно маєш знати ... Куди можна здати лампочки-економки? Батарейки вже здаю в супермаркеті, а ось чула, що лампочки не можна теж викидати». Або таке питання: «Купив нові шини. Що робити зі старими, куди їх можна викинути або здати? Але так, щоб недалеко їхати, тому що через все місто не поїду». Я зрозуміла, що у наших людей є бажання хоч щось здавати на вторинне перероблення або утилізацію, але у них немає часу шукати пункти Всієї мережі, зате ми щодня проходимо повз таких пунктів і не знаємо про це. Для того щоб допомогти своїм друзям, я почала думати про створення єдиного ресурсу з пунктами приймання вторсировини. Я зупинилась на інтерактивній мапі «Великої Епохи».


ВЕ: Скажіть, чому ви вибрали саме наш ресурс для проведення робіт ваших студентів?

Оксана Бодня: Витративши вечір на пошуки в інтернеті, я можу запевнити, що дана мапа є найбільш повною серед аналогів і все ж зрозуміло, що вимагає подальшого наповнення та постійного оновлення.

Крім того, що мапа «Великої Епохи» є найбільш наповненою з точки зору кількості пунктів, вона ще й містить поділ на різні типи відходів. Я бачила кілька інтерактивних мап з пунктами приймання батарейок, макулатури та ПЕТ-пляшок, або ж мапи окремих міст (в основному Києва). Крім всіх цих переваг, мапа «Великої Епохи» має досить зрозумілі умовні позначення, будь-який користувач має можливість додати нові пункти без попередньої реєстрації та отримання на те відповідного доступу. За 5 хвилин я додала новий пункт приймання батарейок, який ми недавно встановили на кафедрі фізичної географії та картографії ХНУ, через 2 дні мені надійшло підтвердження, і пункт з'явився на мапі. Я побачила, що даний ресурс «живий» і його можна наповнювати.

Оксана Вікторівна сказала, що на початку цього навчального року, крім інтересу до свого предмету, вона побачила ще особливий потенціал студентів-географів 2 курсу, на якому вона викладає «Основи екології».

Оксана Бодня: Побачила, що їм не просто цікаво слухати лекції або доповідати на семінарах, я побачила деяку небайдужість до того, про що вони говорять. Я вже шість років викладаю цю дисципліну. Щороку є небайдужі студенти, це зрозуміло. Але в цьому році я побачила, що таких небайдужих більшість, а можливо, і вся група. Я вирішила, що не можна пропустити такої можливісті. Подумала, що їх обов'язково треба залучити до чогось корисного. Саме тоді мені прийшла ідея долучити їх до наповнення ресурсу «Куди здати відходи».


ВЕ: Оксана, поділіться, будь ласка, як ви втілили ідею участі студентів в роботі з мапою, і якою була їхня реакція на таке незвичайне завдання?

Оксана Бодня: Звичайно, для нормальної роботи треба було це якось вписати в навчальний процес. Всі ми зайняті й, мабуть, трохи ліниві. Розуміємо, що це треба робити та не завжди поспішаємо. Я це добре розуміла, коли вирішила запропонувати студентам наповнити ресурс. Саме тому я вирішила заохотити їх до роботи. Я запропонувала студентам нанести по 1-3 пункти в рамках одного із завдань практичної роботи з дисципліни.

За два місяці вони здали роботу. Я була приємно вражена результатами. Завданням було нанесення 1-3 пунктів, але більшість студентів внесли по 5-7, а то і по 10 пунктів на мапу. Мої надії на «екологічну свідомість» студентів цього курсу виправдалися. Їм дійсно було цікаво, у них виник навіть якийсь азарт. Особливо серед тих студентів, які проживають в гуртожитку. В районі гуртожитку уздовж проспекту, який веде до університету, в радіусі 2-3 км вони відзначили всі пункти, які могли там існувати. Вичерпавши всі пункти навколо гуртожитку, спорткомплекс і університет, вони почали шукати нові пункти у своїх рідних населених пунктах, куди їздять до батьків на вихідні. Таким чином, було нанесено понад 10 нових районних центрів, яких досі не існувало на мапі. Крім точок у нових населених пунктах, близько 100 місць приймання були внесені в містах та смт, які вже існують на мапі.

Тепер, коли мої друзі задають мені питання «Куди я можу здати ...», я відразу їх направляю на мапу «Куди здати відходи».

Чесно кажучи, коли я почала працювати зі студентами над наповненням ресурсу, я почала помічати у своєму мікрорайоні пункти приймання вторсировини. Виявляється, я кожен день іду на зупинку через пункт приймання макулатури, скла і пляшок. Ще 2 пункти містяться за 10 хвилин вільної прогулянки пішки. І це тільки у моєму маленькому мікрорайоні на околиці міста Харкова.

Спостерігаючи за своїм оточенням, Оксана Бодня помітила, що, попри всі труднощі та незнання людей всіх правил сортування сміття, все ж українське суспільство стає більш цілісним і відповідальним. Українці, за її словами, готові взяти пряму участь у виправленні екологічної ситуації, яка склалася.

Оксана Бодня: Мої товариші збирають батарейки та люмінесцентні лампочки, дзвонять мені, коли хочуть здати шини та пластик на утилізацію, везуть все сміття в урни після пікніка... Спостерігаючи, як мої студенти й мої друзі «не географи» починають замислюватися над тим, що до супермаркету можна взяти пакетик з дому, скляну пляшку потрібно поставити під сміттєвий бак, щоб її хтось здав, а батарейки треба віднести до найближчого супермаркету, я бачу, що наше суспільство готове сортувати сміття. А одна моя студентка вже шиє разом зі своєю бабусею екологічні сумки із тканини старих парасольок і дарує друзям ... Чистота навколишнього середовища починається з кожного з нас! Я переконана в цьому! І якщо держава не забезпечує його роздільний вивіз, то ми можемо самостійно віднести його по дорозі в магазин або на зупинку.


Ми попросили описати «складність і позитив», з якими зіткнулися студенти 2 курсу групи ГГ-21, яка брала участь в цьому проекті. Вони з ентузіазмом поділилися своїм досвідом і переживаннями з нами.

Студентка Юлія Сержантова розповідає, що їй найбільше сподобалося в самому завданні:

- Найцікавішою стала умова наносити об'єкти своєї області, району або міста. При оформленні пунктів приймання важливо було вказати точну адресу і номер телефону, за яким можна перевірити наявність пункту приймання і підтвердити назву прийнятої сировини. Хотілося знайти якомога більше таких об'єктів, тому на допомогу приходили друзі та рідні, які, випадково побачивши такий пункт приймання, відразу мені телефонували. А далі все йшло машинально, і за короткий термін було нанесено досить багато об'єктів. Спочатку, зізнатися чесно, я мало вірила у правдивість сайту, не дивлячись на його красивий дизайн і важливість для людей і народу. Все змінило одне повідомлення, яке прийшло від співробітника «Великої Епохи», з проханням уточнити номер телефону одного з об'єктів. Після цього мій особистий інтерес до цього сайту став набагато вищим, і з'явилася віра в те, що це реальна робота, яка принесе величезну користь як людям, так і навколишньому середовищу. Адже кожна людина і нація в цілому має борг перед природою — піклуватися про неї і не завдавати величезної шкоди, інакше природа відповість тим же.


Олексій Сауленко говорить про реальні проблеми, з якими зіткнувся, виконуючи це завдання, і рішеннями, які до нього прийшли в процесі самої участі:

- Завдання із нанесення на мапу електронних пунктів вторинної сировини було чимось новим у порівнянні з тим практичними завданнями, які я звик отримувати на курсах в університеті. Воно давало результат, яким можу скористатися я або інші люди. На жаль, досить багато пунктів приймання вторсировини працюють не на благо навколишнього середовища, а є частиною тіньового бізнесу. Особливо важкий стан справ зі здачею металевих відходів: пункти або відмовляються їх приймати взагалі, або приймають, а паралельно з ними — люки, дроти з ліхтарних стовпів та інше майно, яке ні в якому разі не можна утилізувати. Також такі пункти служать місцем заробітку для бездомних, і, при всій повазі до цієї категорії людей, це часто відштовхує інших від бажання здати непотрібні відходи.

Решту пунктів я знайшов за допомогою мережі інтернет, перевіряв актуальність інформації за кількістю згадок на різних сайтах і датою публікації. У процесі виконання завдання я періодично замислювався про екологічну ситуацію в моєму місті та країні, і про те, як її можна поліпшити. Оскільки мова йшла про збір даних по пунктах приймання вторинної сировини, найбільше думок виникало про відходи та способи їх утилізації.

Коли мова йде про утилізацію відходів, тут теж спливають проблемні моменти: так, я нещодавно дізнався, що на всій території Україн є тільки один завод, який переробляє батарейки. Для інших відходів, особливо токсичних чи важко переробних, ситуація теж не краща. На тлі цього виникають обґрунтовані сумніви. Наприклад, мій друг поставив мені питання: «Навіщо в Україні сортувати відходи, якщо їх ніде переробляти? Простіше тоді все викинути одним пакетом на смітник».

Природно, такий стан справ має змінитися на краще, і я замислився над способами, якими цього можна досягти. По-перше, слід зробити так, щоб турбота про природу в цілому і сортування відходів зокрема викликали позитивні емоції, оскільки на даний момент багато речей, пов'язаних з раціональним природокористуванням, викликають почуття провини і відчуття примусу. Найпростіший спосіб це зробити — організовувати флешмоби в соцмережах, знімати відеоролики про те, що турбота про навколишнє середовище — це просто і весело. По-друге, потрібно перейти від принципу примусу до самоорганізації. Класичний приклад — це коли кожен прибирає територію свого будинку за власним бажанням. По-третє, потрібно вибирати активну або пасивну модель турботи про навколишнє середовище. Активна — це волонтерство, участь у проектах, інвестиції в охорону природи та відповідну інфраструктуру. Якщо людина не готова до цього, то вона може вибрати також важливу пасивну роль - вона передбачає шанобливе і дбайливе ставлення до навколишнього середовища в тому стані, в якому вона є зараз. І хоча б моральну підтримку тих людей, які згодні зайняти активну позицію і взятися за роботу.


Студентка Яна Іхненко ділиться своїми поставленими цілями та висновками:

- Отримавши завдання по екології знайти пункти приймання вторсировини та нанести їх на мапу, ми були трохи спантеличені та не розуміли, як це здійснити. Але, познайомившись із сайтом «Велика Епоха», це виявилося досить-таки цікавим і захопливим заняттям.

Для початку яскравим прикладом для нас став пункт приймання батарейок, який розміщено безпосередньо в нашому університеті. Це і було першим кроком до добрих справ. А потім все виходило якось само собою. Побачивши випадково пункт приймання батарейок в супермаркеті, я вже автоматично заходила на сайт і додавала отриману інформацію. Для мене було важливо знайти якомога більше таких об'єктів і поділитися ними з усією країною. Адже ця мапа — дуже корисна штука. Вона дозволяє, як би це пафосно не звучало, зберегти нашу природу. Я вважаю, що в кожному, навіть найменшому, населеному пункті, повинні бути такі точки приймання вторсировини. Адже кожна людина і нація в цілому впливає на навколишнє середовище, стан якого з кожним роком залишає бажати кращого. Але не всі замислюються над тим, що чекає наших нащадків у майбутньому. І потрібно навіть не роздумувати, а діяти просто зараз. В першу чергу необхідно звернути увагу на те, як ми бездумно викидаємо відходи, в той час як можна, особливо не переймаючись, прискорити процес їх перероблення. Вже сьогодні кожен з нас може почати виправляти екологічну ситуацію нашої країни, всього лише натиснувши декілька кнопок. Завдяки мапі «Куди здати відходи» абсолютно будь-яка людина може врятувати частинку нашої природи, лише правильно розподіливши відходи. Разом ми зробимо своє місто чистішим, а країну — кращою!


Редакція «Велика Епоха» дякує студентам, доценту кафедри, а також куратору групи за їх турботу, працю і підтримку, а також бажає успіхів у навчанні й роботі!


Підписатися:

Social comments Cackle

загрузка...