9 квітня в Східному Тиморі відбувся перший раунд президентських виборів, які вперше пройшли в рік здобуття країною незалежності від Індонезії в 2002 році. У коловороті гласності, відданій цій нещодавно звільненій нації, та ролі Австралії в передачі Тимору цієї свободи, були проведені паралелі з ситуацією в індонезійській провінції Алеї, однак зовсім не було згадано про мало розвідані Спеціальні автономні регіони Західної Папуа, які колись називалися Іріан Джая (Irian Jaya)
Опір місцевого населення в Західній Папуа продовжує посилюватися в зв'язку з зростаючим невдоленням індонезійською владою. Фото: Адек Беррі/AFP/Getty ImagesБенні Венда, учасник кампанії визволення Західної Папуа в Великобританії, говорить, що жителі Західної Папуа все більше і більше дивляться на приклад Східного Тимора.
„Боротьба за визволення в Східному Тиморі показала шлях для Західної Папуа. Опір місцевих жителів зсередини і міжнародний тиск ззовні. Ми, жителі Папуа, хочемо мати такі ж демократичні свободи, щоб самим вибирати свого лідера! - заявив Венда. - Кожний, хто балотується на вибори індонезійської „нової демократії", чи це місцевий чиновник або мер, повинен заприсягнутися, що він буде захищати „територіальну цілісність Об'єднаної Республіки Індонезія". Будучи лідером, який відстоює незалежність, я чомусь не думаю, що вони дозволять мені балотуватися на посаду губернатора!"
Нечисленне місцеве населення в 1,5 мільйона переповнене індонезійськими військами численністю в 20 000 чоловік. До корінного населення острова також додалось більше мільйона людей інших національностей, які потрапили в Папуа внаслідок державної політики міграції. Згідно Джиму Елмслі з центру вивчення мирних та конфліктних відношень при Сіднейському університеті, до 2011 року папуаси стануть меншиною в своїй власній країні.
Більше того, в Західній Папуа в нестабільній ситуації також знаходяться приблизно 250 туземних племен меланезіанців. Дані - це найвідоміше плем'я Західної Папуа, яке прославилось завдяки пов'язкам, що носяться на стегні представниками чоловічої статі. Останні повідомлення австралійського телеканалу дуже перебільшені в освітленні канібальських ритуалів деяких племен - які, насправді, далеко в минулому. Набагато серйознішою небезпекою для населення стали ВІЛ, зниження рівня народжуваності та жорстокі дії військових, що загрожує стерти з лиця землі ці унікальні народи.
Вануака (або Папуа і Нова Гвінея) здобула незалежність від Австралії в 1980 році. Однак її західний сусід ніколи не бачив свободи через угоду, яка спонсорувалася США, між голландцями та індонезійським урядом.
Не дивлячись на повну відсутність самоуправління, патріоти Західної Папуа вважають 1 грудня 1961 року днем, коли голландський уряд визнав її національні символи. Кожний рік в цей день вони піднімають прапор та співають пісні. Церемонія підняття прапора була узаконена в 2000 році, але пізніше була відмінена військовими, коли учасників звинуватили в сепаратизмі. Однак насилля зі сторони борців за незалежність проявляється дуже рідко, так як більшість активістів виступають за мирні протести під заступництвом церкви.
Хоча уряд Індонезії за останні роки був більш доброзичливим до папуасів, в діях армії прослідковується сильна націоналістична прихильність до території. До недавнього часу національні війська Індонезії (НВІ) були на 2/3 на самозабезпеченні і були досить незалежними від контролю Джакарти. Існує так звана культура беззаконня, яка дає армії необмежену свободу.
Практично всі повідомлення про порушення прав людини в Західній Папуа мають відношення до НВІ. Солдати звинувачуються в наживі від проституції та фальсифікації документів, нападі на мирних громадян, спаленні полів, лікарень та шкіл, а також у вбивстві ув'язнених.
Інші повідомлення висувають припущення, що НВІ озброює та тренує війська ополченців, щоб проводити незаконні операції та провокувати конфлікти з папуаськими сепаратистами. Лакса Джихад - одна з таких організацій, яка знаходиться під захистом, а можливо і повним контролем НВІ. Вона була прямо зв'язана з Аль-Каїдою.
Саме за таких обставин договір між Австралією та Індонезією на основі безпечного співробітництва, або „Угоди Ломбок", ухвалюють в Австралійському парламенті. Він говорить про „невтручання у внутрішні справи один одного" та „повагу територіальної цілісності та солідарності", що багато критиків інтерпретують як обмеження дій Австралії у вирішенні питань про порушення прав людини та інших регуляцій в регіоні.
Дехто висловлює побоювання, що на австралійський уряд звалиться провина за позбавлення голосу захисників незалежності та депортації папуаських біженців, яким вона нещодавно дала притулок, про що говориться в заяві в Об'єднаний постійний комітет по договорам в Канберрі. Звіт не набуде чинності до кінця червня.
Як попереджає Міжнародна комісія юрисконсультів, широкі рамки та розмиті формулювання „Угоди Ломбок" можуть стати загрозою для громадянської свободи австралійців та звести нанівець зобов'язання Австралії по захисту прав людини. Існує незначна перевага від підписання угоди про співпрацю з країною, яка представляє для Австралії незначну загрозу, окрім як розповсюдження ісламу та зростання кількості біженців, про яких в договорі майже не згадується.
