• Криза на Близькому Сході – добре спланована вистава

  • Понеділок, 28 серпня 2006 року

Багатьом спостерігачам може видатись, що найостанніший раунд боротьби на Близькому Сході почався без видимої причини, але якщо придивитися до недавніх подій в Ірані й Сирії, можна побачити зовсім іншу картину.

Коли Махмуд Ахмадінежад був вибраний першим президентом Ірану в червні 2005 року, першим лідером, що відвідав його, був глава Сирії Башар аль-Ассад. Ассад був у Тегерані в серпні 2005 року, він хотів показати Заходу відносини, що поліпшувалися, між цими двома країнами.

Два лідери зрозуміли, що вони мають багато спільного, особливо що стосується міжнародної ізоляції [прим. пер.: на ці країни накладені різні санкції, ізоляція від решти світу обмежує їхню участь у міжнародних проблемах].

США підозрює Ахмадінежада в причетності до викрадань у посольстві США, що трапилися в 1979 році в Ірані. Ассад, у свою чергу, також підозрюється в організованому вбивстві колишнього прем'єр-міністра Лівану Рафіка Ель-Харірі.

На зустрічі двох лідерів Ахмадінежад зробив досить оптимістичну заяву уряду Сирії, яка також указувала на міжнародну ізоляцію цих країн через “прокажений договір”. “Як країни, які перебувають під міжнародним тиском, ми повинні зміцнювати наші зв'язки”, – сказав президент Ірану.

Наприкінці січня 2006 року Ахмадінежад приїхав із візитом у відповідь до Сирії. Крім його провокаційної заяви Європі “Заберіть євреїв!”, яка, поза сумнівом, викликала велике обурення в Ізраїлі, Ахмадінежаду також довелося обговорити серйозніші питання.

Він зустрівся з лідерами терористичних організацій із Сирії й Лівану, які діють під заступництвом цих двох країн. Ахмадінежад також зустрівся з лідерами аналогічних терористичних палестинських організацій – Халедом Машаль, головою політичної організації “Хамас”, і Рамаданом Шалах, головою ісламського “Джихаду”.

Проте найбільш важливою на зустрічі між Ахмадінежадом і Асcадом була зустріч головнокомандуючого “Хізбалла” Хасана Насралли з Муктадой аль-Садер, лідером Іракської шиїтської армії , яка вбиває сунітів і американців в Іраку. Згідно з американською розвідкою, були виявлені відомості про те, що Імад Магнія – голова військового крила “Хізбалла” – також відвідав зустріч.

Під час цих зустрічей лідери сформували радикальний “Ісламський Альянс”, який почав ретельно готувати свої наступні кроки з розробки іранської ядерної зброї, зміни статусу Сирії щодо Америки, Лівану й Палестини. Відвідини зустрічі Магнієм послужили сигналом небезпеки для західних аналітиків з пошуку ознак зростаючої активності серед організацій “Хізбалла” у Європі, США і на Близькому Сході.

“Ісламський Альянс” збільшив свій вплив 26 січня 2006 року, коли “Хамас” виграв на політичних виборах у Палестині. Таким чином, Іран і Сирія отримали нового партнера, який міг би допомогти їм зменшити тиск Заходу на Сирію і ліквідувати санкції на розробку ядерної зброї Іраном. Адміністрація Буша і Європа здавалися приниженими, тоді як Іран і Сирія стали впевненішими. Більш того, Ассад вирішив ризикнути й перетворив столицю на головний центр між Ліваном, Іраном, Іраком, і Палестинськими територіями.

Ознак зростаючої активності “Хізбалла” спочатку було небагато, але їхня кількість різко збільшилася в квітні й травні 2006 року. На початку квітня джерела Ради безпеки Ізраїлю повідомили в London Telegraph, що “солдати Іранської Революційної Армії контролюють більшість прикордонних постів “Хізбалла” впродовж усього ізраїльсько-ліванського кордону”.

Через місяць, 22 травня, “New York Post” процитувала повідомлення американської розвідки про те, що “Хізбалла” планує атакувати США. Новини просочилися з метою дати зрозуміти іранцям, що США добре поінформовані про наміри терористів і що за членами “Хізбалла”, які проживають на території США, ведеться спостереження.

Через кілька днів газета “al-Wattan” у Саудівській Аравії опублікувала статтю, яка цитує повідомлення американської розвідки про те, що Ізраїль передав інформацію про серію терористичних нападів, запланованих Магнія під час завершення Чемпіонату світу з футболу 2006.

Не зважаючи на те, що чемпіонат минув спокійно, напади були тільки питанням часу і могли трапитися у іншому місці. І це трапилося 25 червня, коли “Хамас” викрав ізраїльського солдата Гілада Шаліта. Операція була запланована кількома тижнями раніше. Про це знало політичне бюро “Хамаса” у Дамаску, включаючи його голову Халеда Масхала. 12 червня була проведена інша запланована операція, під час якої “Хізбалла” викрав ще двох солдатів на північному кордоні Ізраїлю.

Через кілька годин західна розвідка оголосила, що викрадення було організоване Іраном. Іран хотів відвести увагу від ядерного проекту під час саміту G8, який повинен був відбутися через три дні.

Зважаючи на вищезазначені події, можна описати “розподіл праці” таким чином: Іран підбирає музику, Сирія організовує оркестр, тоді як “Хамас” і “Хізбалла” показують виставу.

Автор Йохай Сіла – дослідник політичної ситуації, суспільства і ЗМІ на Близькому Сході.

Підписатися:

Social comments Cackle

загрузка...