• Цивільна стратегія Хезболлах

  • Середа, 11 жовтня 2006 року

30-го липня повітряні сили Ізраїлю вчинили наліт на будівлі в м. Kафар Кана, яке розташоване в південному Лівані, звідки раніше по території Ізраїлю було випущено кілька ракет. Як заявили "офіційні представники Лівану", в результаті повітряного нальоту було вбито 60 чоловік. Те, що трапилося, привернуло пильну увагу західних ЗМІ, причому практично на кожному  каналі новин наліт підносився у вигляді підбірки страхітливих знімків.

Так, дійсно трапилася трагедія. Проте, як з'ясувалося, опис події відрізняється від істини. Кількість жертв, як згодом виявилося, була перебільшена ліванською владою, що побажали піднести світовій спільноті іншу картину події. Запускаючи ракети з території житлових кварталів, бойовики Хезболлах просто вирішили "підставити" мирне населення, прикрившись ним як "живим щитом".

Згідно з відомостями Червоного Хреста, в Кані було вбито всього 28 чоловік, причому 16 із них – діти. Не зважаючи на те, що ці цифри дуже великі, вони все ж таки значно менші за ті, що були оголошені спочатку при освітленні ліванськими ЗМІ так званої "різанини в Кані".

Всього лише для порівняння наведемо такі відомості: за останні кілька років кількість ізраїльтян, загиблих від рук терористів-смертників, обчислювалося сотнями – їх вбивали в ресторанах, автобусах, на дискотеках або під час сімейних свят. Нерідко один єдиний напад призводив до десятка смертей. Ці трагічні події не набувають великого розголосу лише тому, що уряд Ізраїлю не застосовує безсоромну тактику використання смертей своїх громадян як засіб пропаганди, демонструючи скривавлені тіла всьому світові.

За словами деяких журналістів, присутніх в Кані, відмінності у відомостях про жертви у Червоного Хреста і ліванської влади існують із тієї причини, що представники Хезболлах демонстрували одні й ті ж тіла кілька разів, бажаючи підсилити враження світової громадськості від масштабів катастрофи.

Так, активісти Хезболлах зацікавлені в тому, щоб представити зарубіжним ЗМІ якомога більше тіл загиблих. Ось лише приклад: Фуад Сіньюра, прем'єр-міністр Лівану заявив, що на 3 серпня в результаті військових дій загинули понад 900 ліванців. Проте він включив у це число і сотні загиблих бойовиків Хезболлах. Як не парадоксально це прозвучить, і Хезболлах, і ліванський уряд зацікавлені в тому, щоб усіляко перебільшувати число жертв цивільного населення і по можливості зменшувати кількість убитих бойовиків Хезболлах. У цьому і полягає "цивільна стратегія Хезболлах": використовувати мирних громадян як "живий щит" для терористів.

Трагедія в Кані піднімає ще одне питання: чому, не зважаючи на неодноразові попередження влади Ізраїлю, жителі південного Лівану не покинули свої будинки? Кому було вигідно умовити їх залишитися? Мабуть, мирні громадяни відчували себе в безпеці серед бункерів, побудованих активістами Хезболлах за останні шість років.

Іран і Хезболлах виробили дуже чітку і ясну "цивільну стратегію" у рамках добре спланованої війни проти Ізраїлю та країн Заходу. Розвідслужба Ірану чудово вивчила військову стратегію Ізраїлю в секторі Гази – для армії оборони Ізраїлю пастали важкі часи, оскільки через побоювання заподіяти шкоду безневинним людям вона не буде битися з мирним населенням.

Уряд Ізраїлю добре усвідомлює, що світ уже звик до того, що сотні ізраїльтян гинуть від рук арабських терористів, проте будь-яка військова помилка, що спричиняє жертви серед мирного арабського населення, буде жорстоко засуджена світовою спільнотою.

Це розуміють і Іран, і Хезболлах – ось вони і виробили стратегію використання мирних громадян як прикриття. Це розуміли також правителі Афганістану й Іраку, що боролися з американцями. Багато тисяч людей гинуть у локальних конфліктах у таких країнах, як Судан, Ірак, Афганістан і Сомалі, проте жоден з таких випадків не набуває такого освітлення в світовій пресі, якого "удостоюються" щонайменші помилки американців або ізраїльтян. Таким чином, Іран і Хезболлах виробили цинічну стратегію боротьби проти Заходу: використовувати мирне населення як прикриття для захисту своїх бойовиків від  удару у відповідь.

 

Цивільна інфраструктура в південному Лівані

Те, що трапилося в південному Лівані за сприяння Ірану й Сирії, може відбутися в будь-якому іншому місці, де господарюють терористичні організації та партизанські рухи. Після відходу Ізраїлю з південного Лівану в 2000 році Хезболлах, через слабкість центральної влади, узяла в свої руки керівництво на цій території. На гроші Ірану й кошти від добродійних надходжень Хезболлах відновила цивільну інфраструктуру, щоб завоювати підтримку населення. А під цивільними спорудами паралельно будувалися військові об'єкти для нападу на Ізраїль із мінімумом ризику для бойовиків Хезболлах, що прикривалися мирним населенням як "живим щитом" і водночас вигідно використали загибель мирного населення як зброю антиізраїльської пропаганди.

Таким чином, стає очевидним: велика кількість мирних громадян загинула не через  неадекватне застосування військової сили Ізраїлем і/або недостатні заходи захисту мирного населення, а скоріше тому, що ці смерті – результат втілення ретельних і навмисних планів Хезболлах, які згодом використовувалися для брехливої пропаганди.

Військові бункери будувалися під приватними будинками, дитячими садами, мечетями, будівлями громадських організацій і школами. У ряді випадків такі бункери будувалися на глибині 8 метрів і обладнувалися зброєю тактичного призначення, боєприпасами, запасами військового обмундирування й пристроями для таємного спостереження.

Деякі бункери сполучені один з одним підземними тунелями із замаскованими виходами на поверхню. У прикордонних з Ізраїлем районах були побудовані десятки постів Хезболлах, обладнані бункерами, де можна жити досить довго навіть у разі безперервних авіаударів.

Наприклад, в шиїтському кварталі  Бейрута при могутньому фінансовому сприянні Ірану були побудовані бункери, придатні навіть для ведення ядерної війни. Мета проста: Іран використовує Хезболлах як особливу силу в стратегії розвитку свого ядерного потенціалу. Аналізуючи цю стратегію, можна припустити, що Сирія та Іран готуються до широкомасштабної війни із Заходом – всупереч позиції багатьох інших арабських країн, таких як Єгипет, Йорданія, Саудівська Аравія, Катар та ін.

У більшості випадків – і це транслювалося навіть телебаченням Лівану – запуск ракет здійснювався з житлових районів, а також з територій, прилеглих до шкіл і мечетей.

Дилема для країн Заходу

Для країн Заходу далеко не байдужий їхній власний міжнародний імідж. Чого не можна сказати про деякі мусульманські країни і терористичні організації. Проблема полягає в тому, що будь-які жертви серед мирного населення розцінюються терористами як ознака значного успіху, тоді як для країн Заходу такі жертви – серйозна катастрофа, яка, можливо, спровокує терористів на нові акції.

Проте, навіть країни Заходу іноді не в змозі вберегти мирних жителів від страждань, як це трапилося в 1999 р. під час безглуздих бомбардувань Югославії авіацією НАТО. Так 13-го травня в селі Коріца в результаті авіанальоту НАТО загинуло 100 чоловік. Згодом представник НАТО заявив, що наліт здійснювався по "затверджених військових цілях".

Ізраїлю небайдужі людські життя, тому ізраїльська армія під час проведення згаданої вище військової операції проявила витримку й терпіння, не зважаючи на те, що в самому Ізраїлі на голови мирних громадян великих міст і поселень регулярно падають тисячі ракет бойовиків. На відміну від Хезболлах, ізраїльська армія перед проведенням військової операції сповістила жителів сіл через канали арабських ЗМІ про необхідність евакуації – в деяких випадках населення попереджається за тиждень до початку військових дій, щоб у жителів вистачило часу без поспіху покинути небезпечний район.

На додаток ізраїльські військові розкидали сотні тисяч листівок арабською мовою, які навіть були зачитані південно-ліванським радіо "Аль Машрік". Також ліванські засоби масової інформації оповістили, якими дорогами безпечно пересуватися, щоб біженці не постраждали під час повітряних нальотів ізраїльської армії.

Третя стадія попереджувальних дій армії Ізраїлю – артилерійський обстріл околиць сіл. І лише коли всі етапи попереджувальних дій були дотримані, ізраїльська армія атакувала бункери, що знаходилися під повним контролем Хезболлах , вбудовані в цивільні об'єкти, про що згадувалося вище.

Хезболлах постаралася переконати ліванських громадян, що їм нічого не загрожує. Передачі телемережі Хезболлах створили у південних ліванців відчуття, що Хезболлах захистить їх у будь-якому випадку, і що ”Ізраїль буде переможений, якщо його сухопутні війська увійдуть до південно-ліванських сіл”. Деякі жителі покинули небезпечні райони, інші ж повірили й залишилися на свою голову – а потім трапилася трагедія в Кафар Кані.

Хезболлах чудово обізнана, як слід використовувати міжнародні ЗМІ. Ось деякі приклади цього:

1. Журналісти неодноразово повідомляли, що пускові установки ракет Хезболлах перебувають на території мирних поселень і навіть на позиціях місії ООН, проте дуже небагато з цих повідомлень були опубліковані для широкого загалу.

2. 3-го серпня кореспондент Сі-Ен-Ен в Бейруті Нік Робертсон розповів, що його так званий звіт від 18 липня насправді був скомпонований діячами ЗМІ Хезболлах.

3. 31 липня міністр Італії зі зв'язків з ЄС пані Ема Баніно заявила: "Ясно, навіщо Хезболлах збудувала свої позиції недалеко від мирних поселень – щоб прикритися ними, як ”живим щитом".

4. Кореспондент "Тайм" Крістофер Оллбрітон повідомив, що "у Хезболлах є копії паспортів усіх журналістів. Декого з нас бойовики вже шантажували".

5. Елізабет Палмер із Сі-Бі-Ес заявила, що "Хезболлах налаштована показувати лише те, що їй треба".

6. 3 серпня колишній кореспондент "Санді Телеграф" Том Гросс передав: "Іноземні ЗМІ перетворилися на засіб пропаганди Хезболлах".

7. 6 серпня агентство Рейтер визнало, що опублікована ним 5 серпня фотографія похмурих клубів диму після нічного повітряного нальоту на передмістя Бейрута була навмисно спотворена за допомогою комп'ютерної графічної програми. Агентство вибачилося і попросило більше ніде не використовувати цю фотографію. Фотограф, що зробив цей знімок, був тимчасово усунений від роботи. Згодом агентство Рейтер оголосило про вилучення 900 фотографій із власного фотоархіву про Ліван. Такі факти неодноразового навмисного спотворення зображень заради того, щоб дії Ізраїлю здавалися набагато жахливішими, ніж є насправді.

8. У німецькій газеті Die Welt стверджується, що "керівництво Хезболлах перетворило посольство Ірану в свій штаб, перемістившись туди 15 липня після нападу на Бейрут. Іран надав Хезболлах цілий поверх під охороною іранських революціонерів".

9. У берлінській газеті Tags Speigel опублікований лист шиїтського лікаря з Лівану, який стверджував, що Хезболлах розмістила склади із зброєю під будівлями шкіл і житлових будинків. Лікар також додав, "що Хезболлах прикрилася народом як "живим щитом", а коли з'явилися жертви серед мирного населення, скористалася цими смертями для пропаганди".

10. 2 серпня в німецькій газеті Die Sueddeutsche Zeitung повідомлялося, що Хезболлах зчинила галас в ЗМІ стосовно подій у Кані заради нагнітання "дії жаху". Стаття називалася "Хезболлівуд", де стверджувалося, що Хезболлах "срежисирувала постановку", зібравши тіла убитих з різних місць і дозволивши кореспондентам ЗМІ все це сфотографувати.

Ці приклади свідчать про те, що західні ЗМІ постійно попадаються в пастку Хезболлах. Очевидно, що засоби масової інформації не повинні ставати мимовільним інструментом пропаганди терористичних організацій, подібних Хезболлах, а також країн, що підтримують терор, – Ірану, Судану, Північної Кореї та ін. І щоб такого не трапилося, необхідно вжити всі заходи безпеки.

Автор Йохаї Сіла – політолог, соціолог і медіа-експерт близькосхідного регіону.

Підписатися:

Social comments Cackle

загрузка...