Перші дії нового Президента: Реальна економія чи популізм

Перші кроки Віктора Януковича на посаді Президента, скеровані на економію бюджетних коштів, через наявну законодавчу базу можуть виявитися популізмом чистої води. Натомість розформування й перейменування Секретаріату Президента коштуватиме бюджету щонайменше 8 млн гривень, пише Юрій Тишкун у виданні Новинар.

Лідер Партії регіонів протягом кількох днів після вступу на посаду Президента України встиг прийняти декілька указів, які, за твердженням його соратників, спрямовані на збереження державних коштів. Такі як задеклароване скорочення чисельності працівників його канцелярії на 20%, а також анонсоване скорочення наполовину зарплати Президента і зменшення чисельності працівників місцевих державних адміністрацій.

Однак чи відповідає принаймні частина цих анонсів реальності і чи справді український бюджет виграє від їх прийняття?

Ласкаво просимо до КРУ

Одним із перших кроків Януковича на посаді Президента, анонсованих заступником глави його Адміністрації Ганною Герман, стало скорочення на 50% заробітної плати глави держави. Однак на основі чого була зроблена така заява — невідомо. Адже на сайті Президента України указів з таким змістом до цього часу немає.

Водночас, якщо подібний указ Віктора Януковича найближчим часом і з’явиться, не зовсім зрозуміло, як його втілювати в життя. Адже заробітна плата Президента України, як і оплата праці інших високопосадовців встановлюється не рішеннями глави держави, а урядовою постановою “Про умови оплати праці вищих посадових осіб України та членів Кабінету Міністрів України” від 2003 року. І змінювати її може лише уряд.

При цьому, відповідно до чинного закону “Про Кабінет Міністрів України”, Президент не має права давати такого доручення уряду. Тому можливий указ нового глави держави про скорочення своєї зарплати уряд має повне право не розглядати і не приймати до уваги.

Ще одне питання стосується того, що саме у своїй заробітній платі має намір скорочувати Янукович? Адже його зарплатня, як і зарплатня інших державних службовців України, складається не лише з окладу, який сам по собі є доволі невеликим (за деякими даними – 2500 гривень).

Основну ж частину заробітної плати українських вищих чиновників становлять премії, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інші види надбавок. Віктору Ющенку, наприклад, за рахунок цього у 2008 році набігало близько 40 тис. грн зарплати щомісяця. Тоді яку саме частину зарплати збирається скоротити собі Янукович – оклад чи надбавки?

Тим більше, що частина із цих надбавок державного службовця нараховується не на підставі постанови Кабміну, а на підставі різних законів, зокрема закону “Про державну службу”, який ні Янукович, ні прем’єр-міністр змінити неспроможні. Тому що для цього потрібно 226 голосів парламентарів, а не обіцяний президентський указ.

І доки парламент не внесе змін до законів, які регулюють виплати надбавок та інших доплат для Президента, бухгалтерія АП під загрозою проблем із Контрольно-ревізійним управлінням та іншими структурами, які стежать за правильністю та законністю фінансових операцій, і надалі нараховуватиме новому главі держави великі надбавки – такі ж, які мав і його попередник.

Канцелярія з нуля

Свого часу, у 2005 році, “синьо-білі” закидали “помаранчевим” здійснення масових чисток серед державних службовців. Однак, видається, що їхній лідер, ставши главою держави, у кадрових перестановках переплюнув навіть Віктора Ющенка. Так, Ющенко звільняв лише “політичних” чиновників – голів обласних і районних державних адміністрацій, їх заступників та посадовців, яких за Конституцією і має право призначати.

По-суті, репресіями це вважати не можна, тому що за часів Леоніда Кучми ті ж таки голови ОДА звільнялись главою держави “пачками” за найменшу провину, таку як відсутність необхідної кількості голосів виборців, відданих за Президента на перевиборах чи за провладну партію на чергових виборах. Однак, більшого ні Кучма, ні Ющенко не робили.

Натомість Віктор Янукович, підписавши указ “Про першочергові заходи із забезпечення діяльності Президента України”, звільнив усіх працівників Секретаріату Президента простим формулюванням: “Працівникам Секретаріату Президента України продовжувати виконувати покладені на них посадові обов'язки до припинення в установленому порядку трудового договору з ними”. Таке рішення було прийняте у зв’язку із ліквідацією Секретаріату Президента і поверненням, як за часів Леоніда Кучми, до Адміністрації Президента.

Такий крок означає значні видатки державного бюджету, пов’язані із звільненням та працевлаштуванням колишніх працівників Секретаріату і набором на роботу нових співробітників у створену “з нуля” Адміністрацію. За рахунок цього ротація кадрів серед вищого чиновництва країни потягне більше ніж на прогнозований газетою “Дело” 1 млн доларів.

Адже розрахунки газети базувались на міркуваннях про те, шо новий глава держави, як і його попередник, обмежиться звільненням приблизно 800 “політичних” чиновників в центрі і на місцях. Натомість думки про необхідність працевлаштувати ще приблизно 500 кадрових працівників Секретаріату не було.

Нова платформа для корупції

Однак найсерйозніші проблеми в новоявленій Адміністрації Президента можуть виникнути якраз не через грошові виплати звільненим, які боляче вдарять по бюджету країни, а з проблемою професіоналізму і корупції в канцелярії глави держави. Адже протягом 1994—2009 років зміни керівника АП-СП та керівників її відділів не приводили до зміни кадрів самих відділів Адміністрації.

За рахунок цього у трьох президентів поспіль під руками постійно була досвідчена команда, яка готувала їм проекти указів і розпоряджень та тримала “руку на пульсі” країни безперервно із грудня 1991 року.

Тепер же, звільнивши всіх працівників Секретаріату, глава держави опиняється перед проблемою набору нових кадрів, які повинні елементарно увійти в курс справ і освоїтись із наявними владними важелями. Це займе не один місяць, а більш тривалий час. Час, втрачений для Президента Януковича не лише для реалізації власного курсу розвитку країни, але й з погляду елементарної боротьби за владу.

Дехто може зауважити, що “нічого страшного”, все ті ж люди з Секретаріату подадуться на конкурс на вакантні посади в Адміністрації і все залишиться по-старому. Але в одну й ту саму річку двічі не входять. Частина досвідчених кадрів президентської канцелярії передпенсійного віку поспішить вийти на пенсію, а частина – з огляду на близькість до якоїсь із груп “помаранчевих”, чи, навпаки, віддаленість від різних груп “синьо-білих” – на своїх посадах поновлена не буде.

Ті ж, кого допустять до роботи в новій Адміністрації, будуть змушені, згідно з українськими клановими традиціями, “принести присягу” на вірність новому керівнику Сергію Львочкіну. Зрозуміло, що така лояльність не завжди буде вигідною для Президента Януковича, оскільки ситуація може розвинутися за принципом “васал мого васала – не мій васал”. 

І тоді працівники АП будуть слухати керівника канцелярії Льовочкіна, а не Януковича і саботуватимуть ті рішення нового Президента, які не будуть вигідні керівнику його Адміністрації. Тим самим можуть повторитися казуси часів “пізнього” Кучми, коли ті чі інші підписані Президентом укази “раптово” лягали під сукно і потім “раптово” виникали, а голова його канцелярії Віктор Медведчук міг покласти на підпис проект указу про нагородження Віктора Медведчука орденом Ярослава Мудрого V ступеня з нагоди власного п'ятдесятиріччя.

Водночас, повторне прийняття на роботу в канцелярію Президента її працівників відкриває широкі можливості для корупції через визначення того, хто може або не може потрапити на конкурс і хто буде обраним. Із усіма можливими наслідками відтворення повноцінної корупційної “вертикалі” в одному із головних органів державної влади, після чого набрані за хабарі працівники будуть думати не про організацію роботи Президента, а про “відбивання” витрачених на хабарі коштів.

Сірі мишки не зовсім сірі

Ще однією ініціативою новообраного Президента, передбачала Ганна Герман, стане заповнення його канцелярії “сірими мишками, які тихенько працюють на користь державної справи". Заміна ними наявних у Секретаріаті Ющенка “невідомих хлопчиків”, “непрофесійних”, які “дозволяли собі робити якісь такі менторські заяви”. Вочевидь вона мала на увазі під останніми чільних представників СП, таких як Олександр Шлапак, які висвітлювали позицію Президента і його канцелярії з найрізноманітніших питань.

Однак минуло декілька днів роботи нового Президента, і новопризначені заступники голови його Адміністрації – Ганна Герман та Ірина Акімова – почали виконувати роль тих самих “голів, що говорять” з різних політичних та економічних питань від імені АП. Та ж таки Акімова, коментуючи економічні проблеми країни і економічну політику уряду, повністю перебрала на себе функції Шлапака.

Тому вочевидь, що роблячи свої попередні заяви з приводу діяльності Секретаріату Президента, Ганна Герман елементарно переплутала перегини в роботі президентської канцелярії з її постійними функціями, без яких функціонування цього органу просто неможливе.