Перемога Коморовського: наслідки для України

З новообраним президентом Польща і надалі підтримуватиме євроінтеграційні прагнення України, якщо такі кроки робитимуться з Києва. Проте, як зазначив сам Коморовський, його країна вже не буде адвокатом України, як це було після помаранчевої революції. І винні в цьому самі українці через свою непослідовність, пише Олександр Саліженко в інтернет-виданні Новинар.

Попри прогнози деяких аналітиків та сподівання прихильників кандидата від партії Право і справедливість Ярослава Качинського, на президентських виборах в Польщі все-таки переміг кандидат від партії Громадянська платформа, спікер польського Сейму та тимчасово виконуючий обов’язки президента після смоленської трагедії Броніслав Коморовський.

Варто також зазначити, що на хід проведення виборів та самого голосування суттєво не вплинула квітнева трагедія з президентським літаком Ту-154. До останнього моменту результати були на рівних, але Коморовський переміг з перевагою у понад 5% голосів виборців.

Після офіційного оголошення результатів виборів Ярослав Качинський достойно визнав поразку і символічно пригадав слова першого маршала Польщі Юзефа Пілсудського: «Справжній переможець не той, хто опочиває на лаврах, а той, хто після поразки встає для майбутніх перемог». Окрім цього, під час свого виступу Качинський наголосив на необхідності не забути з’ясувати причини смоленської трагедії.

Для прихильників Громадянської платформи перемога Коморовського принесла надію на те, що політика уряду буде більш збалансованою та продуктивною у вирішенні нагальних соціальних проблем та виходу країни з економічної кризи. А президент не розходитиметься в поглядах з прем’єр-міністром Дональдом Туском — передвиборче гасло «Згода будує» має стати символом спільної співпраці, адже вони є представниками однієї політичної партії.

Це дає можливість утворити президентсько-прем’єрський тандем Коморовський-Туск і безперешкодно розпочати заплановані урядом реформи у фінансовому секторі, оскільки ймовірність накладання вето на урядові ініціативи практично знімається, чого не було за президентства Леха Качинського, який використовував право вето на ініціативи уряду 18 разів.

Поляки обирають аристократів

Новообраний президент Польщі — Броніслав Марія Коморовський — виявився спадковим аристократом. По батьківській лінії він є нащадком давнього дворянського роду Корчак, до якого належав і польський національний герой Тадеуш Костюшко. А по материнській лінії — нащадком дворянського роду Шеліга. Також він є далеким родичем нинішньої принцеси Бельгії Матільди.

Броніслав Коморовський народився 4 червня 1954 року в Оборниках Шльонських поблизу Вроцлава на півдні Польщі. Ще в 1971 році, до закінчення школи, він вперше був арештований за антикомуністичну діяльність, займався виданням і поширенням підпільної літератури, брав участь у діяльності Комітету захисту робітників і Руху за захист прав людини і громадянських прав.

У 1977 році Коморовський закінчив історичний факультет Варшавського університету. З 1980 по 1981 рік очолював Мазовецьке відділення незалежної профспілки Солідарність і був інтернований після введення військового стану в Польщі у 1982 році. Після виходу на свободу Коморовський почав видавати антиурядовий журнал ABC, паралельно до 1989 року працював вчителем історії.

З 1990 по 1993 рік Коморовський займав пост заступника міністра оборони Польщі. А з 2000 по 2001 він очолював міністерство оборони в уряді Єжи Бузека. У 2001 році Коморовський увійшов до складу партії Громадянська платформа.

Після відмови в березні 2010 року прем’єр-міністра Польщі Дональда Туска балотуватися в президенти, Коморовський був оголошений кандидатом від Громадянської платформи на президентських виборах.

Ліберальний вибір

Хоча основні пункти передвиборчих програм Качинського і Коморовського суттєво не відрізнялися у розділах внутрішньої та зовнішньої політики, але карта голосування показала, що електорат у своєму виборі поділився на дві великі частини. Промисловий і багатонаціональний захід проголосував за ліберала Коморовського, а націоналістичний схід, так звана стара Польща — за традиціоналіста Качинського.

Голосування поляків та їх електоральний поділ викликає аналогії з картиною голосування в Україні та деякими країнами Європи (Бельгія, Німеччина, Італія), де виборці також ділять країну на великі частини, що є наслідком низки національних, історичних та соціальних факторів. Але, на відміну від українців, для поляків дана картина не є причиною істерики, заяв про поділ країни, а тим паче про громадянське протистояння.

Коморовський і Качинський декларували майже ідентичні заяви про міждержавну стабільність, інтенсивну інтеграцію в Європу та відновлення ефективної співпраці з РФ. Хоча, ще до обрання Броніслава Коморовського спікером Сейму, він закликав уряд зайняти жорстку позицію по відношенню до Росії.

Тоді він заявив: «На Росію потрібно гарчати, тому що інший тон Кремль сприймає як ознаку слабкості». Втім, з 2007 року Коморовський зайняв більш лояльну і дружню позицію стосовно РФ, і його називали урівноваженим кандидатом, на відміну від чинного тоді президента Леха Качинського, який теж збирався переобиратися на другий термін.

Теперішня платформа Коморовського у сфері зовнішньої політики на сході була близька до політики Качиньського і його партії Право і справедливість. Однак, на думку більшості експертів, відносини з російською стороною матимуть лише показовий характер.

За словами колишнього радника з питань безпеки президента Леха Качинського Анджея Зібертовича, за президентства Коморовського примирення з Росією не буде. Натомість, як він заявив в інтерв’ю газеті День, буде «більше посмішок та пропаганди, але не справжньої політики». У свою чергу, оглядач видання Gazeta Wyborcza Марчин Войцеховський вважає, що наразі російський фактор для новообраної влади також не є визначним в зовнішній політиці. Замість цього переважатиме політичний прагматизм, який керуватиметься економічними та енергетичними інтересами.

Зі свого боку, в Росії позитивно оцінили наслідки польських виборів, а новообраного президента назвали адекватним політиком, з яким Москва буде плідно співпрацювати.

Політика без змін

Більшість українських експертів вважають, що зовнішня політика Польщі з приходом Коморовського щодо України та діяльності ініціативи «Східне партнерство» не зміниться. Вона й надалі підтримуватиме євроінтеграційні прагнення України, але сама Польща шукатиме компроміси, щоб ствердити своє місце в Європі. За словами директора Інституту зовнішньої політики Григорія Перепелиці, Польща очікуватиме євроінтеграційні сигнали з Києва і готова їх підтримувати, якщо такі кроки будуть.

З чим також погоджується і Галина Яворська — експерт державного відділу глобальної безпеки та європейської інтеграції Національного Інституту проблем міжнародної безпеки.

Хоча, як зазначив сам Коморовський в інтерв’ю Newsweek, політика Польщі стосовно України змінилася ще до його перемоги, а Польща не може бути адвокатом України, якщо самі українці цього не хочуть.

За його словами, послаблення відбулись ще під час конфлікту серед помаранчевої команди. «Україна — це велика країна, у неї є свої амбіції, свої інтереси і свій потенціал. Польща не може брати відповідальність за рішення українців і за політичну ситуацію в Києві. Однак за мого президентства наша політика стосовно України залишиться незмінною. Ми хочемо допомагати їй навіть в політичних умовах, які погіршились. Ми прагнемо переконати українців поглиблювати зв’язки з Заходом, але це вибір України — як індивідуальний, так і політичний».

Звичайно, наслідки україно-польських взаємин, в першу чергу, будуть залежати від позицій та політичної волі керівників обох держав, їхнього бачення подальшої співпраці та готовності підтримувати східноєвропейський діалог.