Суспільство у фінансовому плані поставлено з ніг на голову, хоча кількість мільйонерів зростає, тоді як рядові громадяни платять більше у вигляді хабарів, ніж у вигляді податків, пише в колонці, яку опубліковано у свіжому номері видання, англомовна газета Kyiv Post, що виходить у Києві.

Не треба бути генієм, аби побачити, що з країною щось не так: більшість людей не платять прибутковий податок, зате регулярно змушені платити хабарі представникам влади, контрольованої представниками бізнесу і політичною елітою. Тим часом, офіційна кількість мільйонерів зростає, однак набагато більше мільйонерів залишаються незареєстрованими і не платять податки.

Згідно з інформацією високопоставленого податківця, 7423 українці в 2008 році задекларували дохід у більш ніж мільйон гривень. Це на 400 українців більше, ніж у попередньому році. Проте податківці кажуть, що набагато більше число українців приховують мільярди гривень доходу.

Крім того, менш ніж 546 000 із 22 мільйонів українських заробітчан (з 46 млн. осіб населення), подали податкові декларації на доходи, зароблені в 2008-му. Вони задекларували 22 мільярди гривень, на відміну від 30 мільярдів у 2007 році.

Отже, якщо більшість українців уникають сплати податків, чи стають вони багатшими? Не зовсім. Замість того, щоб платити податки, які прозоро витрачаються на суспільні потреби, громадяни змушені мати справу з процвітаючим чорним оподаткуванням. Центр антикорупційних досліджень та ініціатив в Україні недавно підрахував, що до десяти відсотків своїх доходів українці витрачають на хабарі. Податкові та урядові інспектори, професори, лікарі та вчителі — всі є частиною складної культури корупції.

Проблема в тому, що хабарі є регресивним податком. Платежі надходять від найбідніших і незахищених верств населення до найсильніших і найвпливовіших. З іншого боку, прибутковий податок прогресивний — його засновано на платоспроможності.

Куди йде більшість грошей? Після 18 років незалежності гроші все ще дозволяють зберігати систему, створену бізнес-магнатами, бюрократами і законодавцями. Разом вони приймають складні закони та нормативні документи, водночас змушуючи ключові державні інститути — такі як правоохоронні органи — служити приватним, а не суспільним інтересам.

Україна залишається сильно корумпованою і бюрократичною країною, де олігархи видобувають природні ресурси та збагачуються, тоді як більша частина населення перебуває за межею бідності. При цьому становищі справ субсидії та внутрішні операції, м'яко кажучи, є лише частиною загальної картини.

Рінат Ахметов, найбагатший мільярдер країни, і його благодійний фонд «Ефективне управління» гідні того, щоб бути виділеними із загальної маси. Оскільки Ахметов перебуває на вершині піраміди, незалежно від того, хто перебуває при владі, він має більше впливу, ніж будь-хто інший, для того, щоб привести країну до відкритої та конкурентоспроможної економіки, прогресивної податкової системи та усунути тіньові махінації, які є характерними для українського бізнесу. Якби Ахметов дійсно хотів подібних змін, як стверджують в його фонді «Ефективне управління», то ці зміни на даний момент було б завершено. Зрештою, ми вважаємо, що він є господарем в уряді і в бізнесі більше, ніж будь-який інший українець.

Великі роботодавці, такі як Ахметов, також повинні почати виплачувати працівникам достойні заробітні плати. Чому українські працівники сталеливарних заводів або шахтарі заробляють у кілька разів менше, ніж представники аналогічних професій у Польщі? Замість цього Ахметов та інші мільярдери своїми діями демонструють незацікавленість у зміні економіки, заснованої на експлуатації дешевої робочої сили та природних ресурсів.

Суспільство в фінансовому плані перевернуто з ніг на голову і залишиться в такому положенні, поки регресивні податки (хабарі) не викорінять з економіки та замінять прибутковим податком, який будуть платити всі, особливо ті, які найбільше здатні на це.

Джерело:
Корреспондент

Підписатися:

Social comments Cackle

загрузка...