• Голови селищних рад не бачать проблеми в проституції — експерт

  • Аліна Варфоломєєва | Велика Епоха
    Середа, 5 грудня 2012 року

Директор програм громадської організації «Центр — Розвиток демократії» Елла Ламах розповіла Великій Епосі про те, що голови селищних рад не бачать проблеми у проституції, про те, як викривлено виконують на місцях соціальні ініціативи уряду, і про те, як модно бути матір’ю-одиначкою.

— Пані Ламах, розкажіть про ситуацію з матерями-одиначками?

Е.Л.: У нас на сьогоднішній день модно бути мамою-одиначкою, тому що держава створила такі умови, коли вона виплачує мамам-одиначкам кошти. У нас інститут сім’ї розпадається за рахунок того, що жінки і дівчата не хочуть виходити заміж, що їм вигідно бути мамами-одиначками. Чоловіки хочуть бути татусями, вони хочуть бачити дитину, разом виховувати дитину і створити сім’ю, але дівчина, жінка говорить про те, що «зараз прийде комісія перевіряти, що я мати-одиначка, а ти тут знаходишся вдома». І дуже багато людей, особливо в селах, де нема робочих місць, де безробіття, говорять про те, що народжують, щоб отримати статус «мама-одиначка» і отримати кошти. У нас немає статусу «батька-одинака».

— А чому так часто ми чуємо про випадки, коли соціальні працівники замість того, щоб підтримати родину, намагаються просто забрати у неї дитину? 

Е.Л.: Сьогодні послуга соціальних працівників не повинна базуватись на їхніх власних стереотипах, а на тому, як краще в інтересах особи допомогти, підтримати сім’ю, зберегти сім’ю і створити умови.

От ми, наприклад, в Херсонській області, коли зустрічались із головами селищних рад і говорили їм, що треба попередити насильство, особливо до дівчат, які стають жертвами проституції, жертвами торгівлі людьми, багато голів відповіло так: «А що тут поганого? Село не працює, родина не працює, коштів немає, так вона хоч заробить і продукти в село привезе».

У мене була німа сцена «Ревізор приїхав». Я не знала, що відповісти людині, яка повинна якимось чином реагувати на те, що відбувається в селі, допомогти родині, показати, які цінності є нормальними, які аморальними. А вони кажуть: «А що тут поганого, що вона надає сексуальні послуги?»

Або, наприклад, теж у Херсонській області, коли голова району зустрічає губернатора області й для цього відбирає дівчат, які будуть хліб із сіллю вручати на кордоні району чи вітати з концертом чи з танцями свого губернатора області. Скажіть, будь ласка, губернатор області їде для танців, плясок і дивитись на красивих дівчат із хлібом-сіллю, чи він їде по робочих моментах?

Ми повинні адекватно набирати персонал, якщо персонал набраний, то повинні його обов’язково вчити. І це повинні бути знання, які є сьогодні актуальними: ґендерна чутливість, права людини, повага до людини, конфіденційність і тому подібне. 

На сьогоднішній день те, що хоче робити уряд чи держава, здебільшого подається на місцевому рівні під різним соусом. Якщо, наприклад, держава каже, що втручання в сім’ю є обов’язковим і активніше втручайтесь, то на місцях інколи це розуміють: «А, давайте заберемо дитину. От вони погані», — це замість того, щоб створити умови, допомогти. 

Сім’я на сьогоднішній день сама вирішує, отримати соціальні послуги, чи ні. Так от вимоги до соціальних працівників — те, щоб переконати, що сьогодні в тебе криза в родині, давай ми надамо тобі цю соціальну послугу. А вони приходять і кажуть: «А, ви не нагодували, ви п’яні, ви такі, ви сякі — давайте ми заберемо у вас дитину».

Шановні, це легше за все зробити. Таким чином, ми знов сьогодні бачимо некваліфікованих соціальних працівників, тих, які неправильно зрозуміли ті чи інші методичні рекомендації, ненавчені, і вони подають [державні ініціативи] як криве дзеркало. Уряд говорить, що ми почали програму соціальної допомоги сім’ям, а на місцях ми бачимо некваліфікованих працівників, що роблять зовсім інше ніж те, що від них вимагається. 

— А чи існують подібні проблеми в інших сферах?

Е.Л.: Те ж саме і з вчителями. Треба вчителів навчати, що предмети, в яких є ґендерна освіта, права людини, етика, репродуктивне здоров’я, сексуальне здоров’я, повинні подаватись обов’язково. Не тільки математика і фізика. Людина може не вирости математиком і фізиком, але людині треба знати, куди звернутись у разі побиття, куди звернутись, якщо є проблема. 

А ми на місцях стикаємось з тим, що є недбалі вчителі, які говорять: «Давайте швидше викладайте цей предмет», якщо це, наприклад, запрошені фахівці, або не викладають цей предмет, подають його як фізкультуру і математику, тому що вони самі зі стереотипами, і не розуміють, що такі предмети повинні бути обов’язковими. 

От, наприклад, ми стикнулись у Вінницькій області, що сексологія подається дівчатам в поліклініках у лікаря-гінеколога. Вона включає відеосюжет, і діти сидять граються телефонами і лише 10% щось десь почули і побачили — інші просто сидять граються телефонами.

Перше питання: чи є це продуктивно для дівчат, і друге питання, найважливіше: де хлопці? Чоловіки і жінки зобов’язані мати освіту однакову, незалежно від того, чи це репродуктивне здоров’я, чи психологічне, чи сексуальне. Не тільки жінка відповідає за те, що вона вступає в сексуальні стосунки, чоловіки так само відповідальні. Я не кажу, що це скрізь, але є таке недбале ставлення, і це недбале ставлення пов’язане з тим, що є стереотипи у вчителів, у лікарів, так само і в соціальних працівників. 

Підписатися:

Social comments Cackle

загрузка...