Дзвінок для Януковича

Українському керівництву слід зрозуміти одну просту річ: Захід включив зворотний відлік, пише Віталій Портников у своїй авторській колонці видання NEWSru.ua.

Заява помічника державного секретаря США Томаса Меліа про «дзвінок», яким повинно стати для офіційного Києва рішення чеського уряду про надання політичного притулку Богдану Данилишину, ще раз продемонструвала, що ми маємо справу не з якоюсь епізодичною постановою Міністерства внутрішніх справ Чеської республіки, що стосується винятково конкретної кримінальної справи.

Ні, справа Данилишина — це прецедент, який відбиває загальне ставлення Заходу до нинішнього українського керівництва. І зовсім не випадково рішення чеського МВС послідувало відразу ж після візиту до української столиці єврокомісара Штефана Фюле. Високий гість із Брюсселя демонстративно — ну, майже як у радянські часи, — зустрічався з представниками опозиції та громадянського суспільства і говорив про «виборче правосуддя». Він почув від українського Президента знайомі слова про прихильність європейській інтеграції. В Адміністрації Президента України навіть не подумали про те, що в сформованій ситуації ці заяви виглядають дещо знущальними по відношенню до високого гостя. Зрозуміло, досвідчений дипломат Фюле не став дорікати господарів. Пішла зовсім інша реакція — «дзвінок».

Тепер українські керівники можуть познущатися і над помічником держсекретаря США, який прибуває сьогодні до української столиці. Розповісти йому про прихильність і самовідданість, зробити вигляд, що слова щодо «дзвонику» їх не стосуються, а «хребетне» українське правосуддя незалежне і чесне, як сльоза екзотичної тварини в Межигір'ї — і у президента демократичної країни немає, ну, просто ніякої можливості втрутитися в діяльність Генеральної прокуратури, суду, правоохоронних органів.

І помічник держсекретаря так прямо і повірить, що Юлію Тимошенко викликають в Генеральну прокуратуру виключно як розтратницю, а активістів податкового Майдану — виключно як шкідників покриття на центральній площі української столиці. І, засоромившись, він відправиться у Вашингтон розповідати Гіларі Клінтон, що побував у країні, де запанувало правосуддя. Ага, тримай кишеню ширше!

Українському керівництву слід зрозуміти одну просту річ: Захід включив зворотний відлік. І якщо представники нинішньої влади хочуть під час перебування на високих постах бути партнерами своїх західних співрозмовників, а після втрати влади їздити до Європи і Штатів — ближче до дач і дітей — то їм слід не виступати з пишномовними заявами і не обурюватися з приводу західної реакції на те, що відбувається, а просто зробити кілька кроків назад. Кроків у бік здорового глузду.

Слід припинити використання юридичних важелів у боротьбі з опонентами, спробувати налагодити діалог з опозицією і цивільним суспільством, не чинити тиск на незалежні ЗМІ.

При цьому мова йде не про імітацію, а про реальні наміри — імітувати ще можна було в перші місяці після перемоги Януковича на президентських виборах, але зараз у декорації та декларації ніхто вже не повірить. Тональність заяв західних візитерів показує, що час для руху в бік від безумства в української влади ще є.

Але він закінчується.