Свастика: Згадуючи свою історію

65 років і кілька тисяч. Минуло 65 років з моменту закінчення Великої Вітчизняної війни. Майже кожну родину в СРСР зачепила ця війна. Від ветерана до школяра кожен знає про цю трагічну і героїчну сторінку нашої історії. Пам’ять зберігає спогади про величезні людські та економічні втрати і про немислимі людські страждання. У пам’яті людей залишилося і емоційне уявлення про свастику, як уособлення насильства, нацистських ідей, прагнення до переваги і винятковості однієї нації перед іншою.

Якщо не обмежувати себе емоційно негативним сприйняттям свастики, нацистської, а спробувати за допомогою науки дізнатися про її походження, то виявиться, що цей знак стародавній як світ.

Численні праці істориків, які вивчають Схід, співвідносять свастику із стародавньою Індією. Та й саме слово «свастика» походить із санскриту (давньоіндійської мови). На санскриті воно звучить як «свасті» і означає привітання, побажання удачі (1).

В Індії з найдавніших часів цей символ поширений, як у жодній іншій країні світу. Він тут відомий як знак добра, світла, духовності і зустрічається повсюдно: на статуях Будди, у храмах, на предметах начиння, одязі. Р. Багдасаров у своїй книзі «Свастика: священний символ» (2) згадує, що свастика в Індії є обов’язковим атрибутом слоноподібного божества Ганеши, використовується в різних ритуалах як форма поклоніння богині Лакшмі, відповідно має дуже глибоке і дуже важливе релігійне значення.

У цій країні з багатою давньою культурою свастика — чотирикінцевий хрест із загнутими кінцями — має виключно позитивне значення, тому ніколи не могла мати зв’язок із насильством і расовою перевагою. З Індії свастика разом із буддизмом потрапила в Китай і Японію.

У Китаї свастика — це символ Чоловічого (Ян) і Жіночого (Інь) початків, символ обертання світів і Всесвіту. Ось кілька прикладів шанування цього символу. Імператриця Ву з династії Тан наказала позначати свастичним ієрогліфом Сонце (3). Зображення ієрогліфа зустрічається в Китаї, як і в Індії, на статуях Будди і на предметах мистецтва і побуту, наприклад, на фарфорових виробах, килимах.

У 1992 році вперше паном Лі Хунчжи була представлена в Китаї система духовного і фізичного вдосконалення Фалуньгун (ін. назва — Фалунь Дафа). Її знаком є свастика, яка розглядається як Всесвіт у мініатюрі. У книзі «Чжуань Фалунь», де викладено основні принципи цього вчення (4), підкреслюється, що ця свастика не має нічого спільного з нацистською атрибутикою.

За системою Фалуньгун удосконалюють свій характер і здоров’я багато росіян. Проте останнім часом в Росії почали порушувати судові процеси про визнання матеріалів цієї системи вдосконалення екстремістськими, які нібито пропагують нацистську символіку та атрибутику. У ситуації, що склалася, доречними будуть питання: «Чому ці матеріали і знак свастики в Росії асоціюються тільки з нацистськими ідеями? Хіба цим зображенням не користувалися ще давні слов’яни, задовго до 2-ої Світової війни? Звідки він з’явився в Індії до його проникнення в Китай?» Відповіді дають вчені-історики.

Російський учений Г. С. Гриневич на підставі своїх багаторічних досліджень виявив, що в районі Трипілля (долина річок від Дніпра до Дунаю) проживали слов’яно-руси (трипільці) — представники дуже розвиненої трипільської культури. Прикладом високого розвитку Трипілля є наступні обставини.

У 3–4 тисячолітті до н. е. слов’яно-руси володіли писемністю, всупереч поширеній думці про появу писемності у слов’ян за часів Кирила і Мефодія в IX столітті. Слід зазначити, що письмо існувало не у вигляді окремих літерних знаків, а рис і різів, тобто було складовим. Предмети начиння трипільців, наприклад, полотнища, що використовуються в господарстві, містили складні орнаментальні візерунки, на яких була вишита свастика. Надалі такі орнаменти зі свастикою зустрічаються і в русів. Руси сприймають ієрогліф «свастика» як священний знак, символ вогню (5). Втім, у більшості народів світу свастика так само була символом руху, життя, Сонця, знаком побажання щастя.

У другому тисячолітті до н. е. трипільська культура була знищена міжусобними війнами, і трипільці були змушені освоювати нові території. У своєму переселенні слов’яно-руси досягли території сучасної Греції і Криту, передавши багато речей своєї культури, в тому числі і знак свастики. Є також відомості, що в 3 тисячолітті до н. е. протослов’яни досягли долини річки Інд, де взяли участь у створенні великої протоіндійської культури, на основі якої підніметься цивілізація Стародавньої Індії.

Кандидат історичних наук Жарнікова С.В. дотримується думки про те, що найближчі мови у світі — санскрит і давньоруська з їх рисками і різами (6). Інший вчений, індійський брахман Бал Ганггадхар Тілак, у своїй праці «Арктична батьківщина в ведах», проаналізувавши індійський священний текст Рігведи, прийшов до висновку про те, що там описуються природні явища, можливі тільки на півночі від 56-ї паралелі (Поляр’я, Заполяр’я) і не можуть спостерігатися в Індії. Це, наприклад, північне сяйво і рік, поділений на дві частини — півроку день, півроку — ніч. Ці дані посилюють впевненість ученого в тому, що свідками цих явищ могли бути люди, що або там у свій час проживали, або мандрували тими краями. Зустрічається також думка про походження культури Індії від аріїв, які прийшли з Півночі.

Коли ж і де вперше з’явився на Землі знак свастики і що він у дійсності означає, залишається загадкою для вчених. Але важливо не забувати і не відкидати свою історію.

1. Російська енциклопедія «Традиция» (traditio.ru)
2. Р. Багдасаров «Свастика: священный символ» — Москва, 2001 г.
3. Р. Багдасаров «Свастика: священный символ» — Москва, 2001 г.
4. falundafa.org
5. Рыбаков Б.А. «Язычество древних славян» — М., 1981 г.
6. Таємниці слов’янської цивілізації (ч.1, 2) — http://www.torsunov.ru/ru/downloads/video.html.