Ми всі Інтернет-залежні?

Чи бувало таке, що ви відчували позитивні емоції, сидячи за комп’ютером? Або провели в Інтернеті більше часу, ніж планувалося, не кажучи вже про неможливість зупинитися або навіть роздратування, коли ваші домашні намагаються виловити вас із Сітки?

Цей термін (ІЗ) увів у 1996 році доктор Айвен Голдберг для опису паталогічного, нездоланного потягу до використання Інтернету. В тому ж році доктор Кімберлі С. Янг, професор психології Пітсбургського університету в Бретфорді, розробила тест на визначення ступеня залежності людини від Інтернету. Так, заручившись підтримкою кіберпсихіатру, ми можемо розглянути проблему.

Основні питання доктора Янг такі:
 
—    Чи занепокоєні Ви Інтернетом (чи думаєте про попередні або майбутні онлайн-сеанси)?

—    Чи відчуваєте Ви необхідність у збільшенні часу перебування в Мережі?

—    Чи були у Вас безуспішні спроби контролювати, обмежити або зупинити користування Інтернетом?

—    Чи почиваєте Ви себе втомленим, пригніченим або роздратованим під час спроб обмежити або зупинити користування Інтернетом?

—    Чи перебуваєте Ви онлайн більше, ніж планували?

—    Чи були у Вас випадки, коли Ви ризикувати отримати проблеми в роботі, навчанні або особистому житті через Інтернет?

—    Чи було таке, що Ви брехали членам сім’ї, лікарям або іншим людям, щоб приховати час перебування в Мережі?

—    Чи використовуєте Ви Інтернет, щоб сховатись від проблем або від поганого настрою (наприклад, від почуття безпомічності, винуватості, роздратованості або депресії)?

Якщо Ви відповіли позитивно на 5 або більше питань, то все — Ви загрузли в Матриці.

А тепер поглянемо на проблему з точки зору мешканців Мережі. Ось ті ж питання в інтерпретації блоггера DaKoo:

1.    Чи занепокоєні Ви Інтернетом (чи думаєте про попередні або майбутні онлайн-сеанси)? Тут і далі змінюємо замінюємо Інтернет цікавою книгою. — Почитав, обміркував, потім ще раз повернувся до прочитаного. І все думаю: «А що ж там далі?»

2.    Чи відчуваєте Ви необхідність у збільшенні часу перебування в Мережі? — Я не відчуваю, що мені треба читати далі. Я просто читаю, доки не прочитаю всю книгу.

3. Чи були у Вас безуспішні спроби контролювати, обмежити або зупинити користування Інтернетом? — Угу. Дочитав до середини та зупинився. Якось, як тільки, так одразу.

4. Чи почуваєте Ви себе втомленим, пригніченим або роздратованим під час спроб обмежити або зупинити користування Інтернетом? — Прочитав книгу. Довго читав. Стомився. Нудно. Шукаю нову і дуже злий, що не можу знайти.

5. Чи перебуваєте Ви онлайн більше, ніж планували? — Та ось, зачитався...

6. Чи були у Вас випадки, коли Ви ризикувати отримати проблеми в роботі, навчанні або особистому житті через Інтернет? — Дивимося попереднє. Зачитався на ніч книжкою — а вже ранок. На навчанні сплю, на роботі неуважний, яке особисте життя — дайте виспатися!

7. Чи було таке, що Ви брехали членам сім’ї, лікарям або іншим людям, щоб приховати час перебування в Мережі? — Безумовно. Не читай багато на ніч — будеш погано вчитися. Ліхтарик у зуби і читати під ковдрою. Адже цікаво.

8. Чи використовуєте Ви Інтернет, щоб сховатись від проблем або від поганого настрою (наприклад, від почуття безпомічності, винуватості, роздратованості або депресії)? — Як все в житті погано. Почитаю книжку — там ельфи співають і взагалі хеппі енд.

Так ось, якесь однобічне поняття в доктора Янг про залежності. Якщо, наприклад, ці ознаки перенести на книги, то що — мене ізолюють від книг?

Близько 2500 років тому Будда Шак’ямуні казав своїм учням, що в мирському суспільстві все може викликати прив’язаність. А оскільки будь-яка прив’язаність людини до матеріального світу заважала досягненню Просвітління, його учні не мали нічого крім одягу та чаші для збирання милостині. Але й тут виникала прив’язаність — кожен став пишатися своєю чашею! Так що Будді довелося прочитати спеціальну проповідь на тему пристрасті до чаш.

Виходить, що людина може пристраститися до будь-чого, в тому числі й до Інтернету. А він нічим не гірший й не кращий усього іншого в нашому світі.

P.S. І все ж головну ознаку Інтернет-залежності психіатри прогледіли. Так ось, якщо людина так звикає отримувати всю інформацію з Мережі, що перестає дивитися телевізор... а коли часом вмикає його, то не може зрозуміти лінійну логіку наших новин, і їй здається, що її зомбують — то справи кепські: вона почала випадати з нашого суспільства. Або, якщо сказати коректніше, стала ІЗ.