Промова доктора наук з Китаю у день пам’яті про Мартіна Лютера Кінга: „У мене теж є мрія”

Шановні панове екс-президенте Клінтон, екс-губернаторе Хаккабі, сенаторе Ісаксон, мере Франклін і всі шановні гості!

В 1992 році я вступив до аспірантури технічного коледжу у штаті Джорджія. Я поселився в Атланті, у великому місті, відомому як батьківщина доктора Мартіна Лютера Кінга. Я маю честь назвати це велике місто моєю другою домівкою на згадку про покійного Мартіна Лютера Кінга. І „я думаю про Джорджію” [таку назву має офіційний гімн шт. Джорджія – прим. пер. ]

Але, коли я тільки приїхав, я мало що знав про доктора Кінга. Я дуже хотів повернутися до Китаю. Все було таким незнайомим для мене. Але незабаром я відчув дещо, що ніколи до цього не відчував.

Я помітив, що люди в цій країні можуть говорити те, про що думають, і при цьому їх не заарештовує поліція. Я помітив, що люди ходять до церкви щонеділі, і що кожен може вільно вірити у свою релігію. Я жодного разу не бачив, щоб людей заарештовували за читання Біблії або за те, що вони прагнули бути порядними й добрими громадянами своєї країни.

Лише одне слово могло описати мої почуття – свобода.

Спочатку я думав, що ця свобода була легко досягнута у Сполучених Штатах. Але потім, коли я вивчав історію США, я дізнався про Мартіна Лютера Кінга, одного з провідних лідерів американського руху за права людини. Я прочитав промову доктора Кінга „У мене є мрія” і вирішив написати про свою власну мрію.

Я розмовляв з другом із Китаю. Він запитав мене, що мені більше за все сподобалося у США. І я сказав, що це „свобода”. Він відповів: „Ти багатий, а ми бідні. Ми будемо домагатися „свободи”, коли заробимо більше грошей”. Я сказав моєму другові: „Тобі не потрібно бути багатим, щоб боротися за право бути вільним”. Я розповів, що доктор Кінг боровся за свободу не тому, що був багатий, а тому, що він мав серце.

Я жив у Китаї протягом 31 року і в цій країні – 15 років. Я люблю Китай і люблю китайський народ. Я хочу, щоб їх поважали, і щоб вони жили по-людськи. Я хочу, щоб вони теж насолоджувалися невід’ємними правами, якими Бог наділив усіх своїх людей, і не тільки у Сполучених Штатах, а й в усіх куточках світу.

Натхнений промовою „У мене є мрія” д-ра Кінга, я подякував йому за ті зусилля, які він доклав, щоб допомогти всім американцям стати вільними. Його життя є прикладом для всіх людей світу, які плекають мрію про свободу, і навіть для мене – скромного фізика, котрий щасливий жити вільною людиною в цій країні. У мене також є мрія.

У мене теж є мрія, що настане той день, коли всі люди у Китаї будуть мати право на свободу думки і не будуть зазнавати переслідувань (катувань, незаконних арештів та допитів) через їхні переконання та ідеали.

У мене є мрія, що настане той день, коли всі люди в Китаї будуть мати право на свободу релігії, і їх не будуть репресувати за їхню віру, не будуть незаконно ув’язнювати та піддавати позасудовій розправі.

У мене є мрія, що настане той день, коли послідовники Фалуньгун у Китаї зможуть вийти вранці до парку, щоб виконати свої вправи, не будучи побитими поліцією.

У мене є мрія, що настане той день, коли моя дочка зможе повернутися до Китаю, і про неї будуть судити не за її вірою у Фалуньгун, а за її характером.

І, як д-р Кінг сказав, коли це станеться, коли ми дозволимо свободі „дзвеніти”, коли ми дозволимо їй „дзвеніти” з кожного села й кожного хутору, з кожного штату й кожного міста, ми зможе прискорити той день, коли всі Божі діти, чорні та білі, євреї та язичники, протестанти й католики, зможуть узятися за руки й заспівати слова старого негритянського духовного гімну: „Вільні нарешті! Вільні нарешті! Дякуємо всемогутньому Господові, ми вільні нарешті!”

Вищенаведена промова була проголошена на щорічній вахті пам’яті, присвяченій Мартіну Лютеру Кінгові, в баптистській церкві Ебенезер м. Атланти шт. Джорджія 21 січня.

Сінь Янь. Велика Епоха

Підписатися:

Social comments Cackle

загрузка...