• Зміна геополітики, або перехід до нового світопорядку (частина 6)

  • Понеділок, 6 серпня 2007 року

Частина 6. Повернення до реальності

Будь-який футурологічний екскурс несе ризик необоротності. В залежності від того, наскільки привабливим для „мандрівника" виявиться картина намальованого ним „майбутнього".

В нашому випадку, згідно з аналізом геополітичних перспектив, реальністю є сьогоднішня однополярна американоцентрична світобудова. Безумовно,  відмічені в даній статті тенденції, що формуються, мають достатньо реальні шанси на становлення багатополярного світопорядку. Але шанси – це зовсім не реальність, а всього лише припущення.

На даний момент Pax Americana, недивлячись на низку внутрішніх проблем, вдається утримувати в світі лідерські позиції.

По-перше, на сьогодні Американська імперія виробляє найбільший в світі об'єм валової продукції, який останнім часом, хоча і повільними, але стабільними 2-3% темпами, зростає. А за показниками ВВП на душу населення, США випереджає своїх найближчих конкурентів (Японію, Великобританію та Німеччину) з суттєвим відривом.

По-друге, Долар США як і раніше є валютою міжнародних розрахунків, а також єдиним грошовим еквівалентом. Недивлячись на величезну нічим не забезпечену доларову грошову „масу", ніщо цій монополії не загрожує.

По-третє, США досі є центром притягання фінансових світових потоків, а також основним користувачем морських вантажоперевезень. Євразійські трансконтинентальні транспортні проекти в основному зосереджені на папері. Переважно через стан невизначеності та нестабільності на всій території Євразійського континенту. Насамперед, в регіоні Ближнього та Середнього Сходу (Іран, Пакистан та Афганістан), а також на Корейському півострові.

По-четверте, не викликають сумніву воєнні переваги Pax Americana. Пентагон успішно виконав американські стратегічні цілі та задачі в Іраку та Афганістані, а сьогодні не менш успішно справляється з завданням збереження контролю над зруйнованими війною „країнами". Інша справа – ні в Іраку, ні в Афганістані не має демократії. Але не будемо вдаватися до „моралістики"; очевидно, завдання-мінімум виконане – США закріпилися в регіоні і тепер не тільки стримують своїх геополітичних конкурентів (Росію, Іран і Китай), але й намагаються здійснювати власну політику перебудування всього Євразійського континенту.

 

До речі, Pax Americana також успішно справляється зі стратегією стримування Ірану. Більше того, ізраїльською „анти-терористичною" спецоперацією зруйновані стратегічні бойові точки „Хезболи" – вірного союзника Ірану, який у випадку чого підтримав би своїх братів-сунитів з тилу.

Хоча, якби у американців був плацдарм для початку воєнної кампанії проти Тегерану, не виключено, що його б чекала та ж сама доля, що і сусіднього Ірану. Але, можливо, іранська кампанія виявилася б більш довготривалою, ніж іракська чи афганська. Тим паче, війна проти Тегерану одночасно велася б з декількох фронтів: на заході (Північний Ірак, схід Туреччини) – курдський фронт, на сході – белуджсько-талишський  фронт, а з півдня – удар П'ятого морського флоту США, який базується в Ормузькій протоці.

По-п'яте, в результаті ядерної „авантюри" Північної Кореї, США посилили свою ракетну „присутність" в Азіатсько-тихоокеанському регіоні в безпосередній близькості до Китаю та Росії: на японському о. Окінава, в республіці Корея, а також на Алясці.

Однак, ядерні випробування КНДР можуть привести до інших, значно більш небезпечних наслідків для підтримання миру. Несанкціонований світовим товариством „корейський прецедент" став причиною помітного „пролому" в глобальній системі протистояння ядерній зброї. Після Північної Кореї – черга за Іраном. І якщо подивитися на світову мапу – в Євразії ядерної бомби немає хіба що у економічно слаборозвинених країн АСЕАН, а також в Центральній Азії. Росія, Китай, Ізраїль, Пакистан, Індія, Північна Корея, на підході Іран... Коли в регіоні зосереджено стільки ядерної зброї, достатньо однієї іскри і нині доволі хиткі глобальні мир та стабільність рухнуть з непередбаченими для майбутнього людства наслідками. Втім, „ядерна війна", яку легко може спровокувати Pax Americana (як єдина у світі „наддержава", вона несе всю повноту відповідальності за забезпечення миру та стабільності на планеті), – її остання можливість зберегти своє лідерство в світі...

***

Євразійський трансконтинентальний міст, який за допомогою розгалуженої сітки транспортних артерій з'єднає тихоокеанське узбережжя з узбережжям Атлантики, може корінним чином змінити стратегію геополітики на багато років (а то і століть) вперед. Вихід до моря, який прогнозував на протязі останніх 200-300 років його володарям величезні торгово-економічні привілеї, має реальну перспективу втратити колишню актуальність.

В результаті морські країни будуть замінені на Олімпі геополітики країнами континентальними. До речі, в цьому плані великі перспективи має Україна, яка володіє вигідним геостратегічним положенням в центрі Євразійського континенту. До того ж, в України, на відміну від інших євразійських держав, найбільша протяжність сухопутного кордону.

Перехід до континентальної геополітики, судячи з всього, стане останнім „цвяхом" в „могилу" Pax Americana. Разом з нею в історію увійде концепція євроатлантизму, на зміну якій прийде євразійство.

 

Але, можливо, радість антиамериканістів, яка маскується під „маскою" антиглобалістів, передчасна.

Pax Americana все ще має силу, і їй, хоча і з докладанням деяких зусиль, все ж вдається утримувати ситуацію в світі під своїм невсипущим контролем. До того ж, достатньо велика прірва між Імперією та країнами, що претендують на геополітичне „лідерство".

Кожний із потенційних „полюсів" знаходиться в стадії свого становлення. Наприклад, Євросоюз та Китай обтяжені внутрішніми проблемами, і їм зараз не до геополітики.

Щодо серцевини Євразії (здебільшого, пострадянського простору), а також регіону Ближнього та Середнього Сходу – то тут взагалі панує хаос та доволі туманні перспективи.

Безумовно, запуск Євразійського трансконтинентального мосту міг би послужити важливою економічною основою для переходу світобудови до багатополярності. Але цей проект в основному зараз знаходиться на папері, і доволі проблематично спрогнозувати, коли він не те що почне експлуатуватися, але навіть коли цей міст буде побудований.

Так, Pax Americana переживає зараз певні проблеми в подальшому розвитку.

Однак, це зовсім не означає передумови краху однополярної світобудови та становлення багатополярності.

Крім того, „не факт", що замість однополярного світопорядку „запанує" багатополярний безпорядок.

Відносно геополітичних перспектив, зокрема, чи відбудеться в кінцевому рахунку „зміна геополітики", можна створювати безліч версій та здогадок. До того ж, єдиним, хто володіє „ексклюзивною" можливістю знати загадки Майбутнього, є Господь Бог...

Ігор Шевирьов. Спеціально для Великої Епохи

Підписатися:

Social comments Cackle

загрузка...