ІСТИНА І ТРАДИЦІЇ

Жебрак із однією рукою

Велика Епоха
Знівечений жебрак просить милостиню. Фото: Sajjad Hussain/AFP/Getty Images
Знівечений жебрак просить милостиню. Фото: Sajjad Hussain/AFP/Getty Images
Послухайте таку історію. Бідняк із однією рукою прийшов до монастиря, щоб просити милостиню. Настоятель вказав пальцем на цеглу, що лежала край дверей, і сказав: «Перенесли їх в задню частину монастиря для мене». Злидар розсердився: «У мене тільки одна рука! Як я можу це зробити? Нехай ви не даєте мені їжі та грошей! Але не глузуйте з мене!» Настоятель подивився на нього та підняв цеглину однією рукою. «Це можна зробити однією рукою», - показав він. У жебрака не було жодного вибору. Він почав одну за одною перетаскувати цеглини в задню частину монастиря. Пішло на це в нього чотри години. Настоятель дав йому трохи грошей як нагороду. Бідняк став сердечно дякувати: «Я так Вам вдячний!» Настоятель відповів: «Нема за що. Ви заробили ці гроші завдяки вашим власним зусиллям. Жебрак поклонився: «Я ніколи не забуду вашої доброти». Потім він повернувся та пішов.

Кілька днів потому до монастиря прийшов інший злидар. Настоятель відвів його в задню частину монастиря та вказав на цеглу: «Віднеси її до передньої частини будинку, і я винагороджу тебе». Але бідняк, вважаючи це образою, залишив монастир. Учні здивувалися: «Минулого разу ви просили жебрака перенести цеглу в задню частину, а цього разу просите іншого бідняка перетаскати її в передню. Так куди ж все-таки треба перенести її?» Настоятель відповів: «Не має значення, де вони будуть лежати, проте це дозволить жебраку, якщо він перенесе її, подивитися на світ новими очима».

Через кілька років людина з благородним виглядом відвідав монастир. Єдиною його вадою була тальки одна рука. Це був бідняк, який носив цеглу однією рукою. Коли настоятель попросив його перетягувати цю славну цеглу, він почав виконувати доручене завдання, оскільки це було йому під силу. Старанно працюючи, врешті-решт, він став мільйонером. Але злидар, який був фізично здоровим, так і ходив навколо, жебракуючи.

Це говорить про те, що дійсний спосіб допомогти людині - достукатися до його серця. Їжа може заповнити шлунок, і грошима можна задовольнити його прохання, але все це лише на одну мить. А по-справжньому допомогти людині можна тільки, зворушивши його серце.

Версія англійською