Володимир Куліш: «Уряд дозволив скидати в Байкал хімічні відходи»

Байкальський целюлозно-паперовий комбінат (БЦПК) знову намагаються запустити в умовах зимових холодів і зношеності устаткування. Член правління «Руху на захист Байкалу» Володимир Куліш поділився своїми думками з кореспондентом Великої Епохи (The Epoch Times) про наслідки забруднення Байкалу відходами виробництва БЦПК і можливостями виходу із ситуації.

- Володимире Павловичу, як Ви ставитеся до постанови уряду, яка дозволяє скидати відходи виробництва БЦПК прямо в озеро Байкал?

В.К.: Цією постановою було перекреслено все, що досягли захисники Байкалу за 40-річне існування БЦПК. Зараз всі обмеження зняті, тепер і мови немає, скидати чи не скидати в озеро відходи. Вся унікальна екологічна система Байкалу зазнає лиха через таке шкідництво.

Екосистема Байкалу має унікальну властивість — вона сама здатна виробляти і зберігати чистою воду. Байкальський планктон, пропускаючи через себе воду, не тільки видаляє сторонні домішки, але і збагачує воду киснем. Але планктон не здатний очистити воду від технічних відходів, до того ж ці унікальні мікроорганізми убиваються речовинами, скинутими БЦПК. Поступово якість байкальської води погіршилася.

Колись жир байкальської нерпи використовувався в лікуванні деяких захворювань, а тепер він став шкідливий, тому що в організмі нерпи виявлені поліхлорбіфеніли, в тому числі діоксини — одна з найстрашніших отрут, які практично не руйнуються. Нерпа стоїть на останньому щаблі харчового ланцюжка байкальської екосистеми. Навіть у молоці годуючих матерів, що вживають у їжу м'ясо нерпи, виявлено діоксини.

- Багато місцевих жителів розповідали, коли працював БЦПК, у повітрі стояв стійкий неприємний запах. Як позначилися ці атмосферні викиди на Байкалі?

В.К.: Дослідження показують, що комбінат викидав у повітря щорічно десятки тисяч тонн пилу й газу, який і дає цей різкий запах. У результаті на площі близько шестисот квадратних кілометрів вчені відзначають засихання верхівок дерев, а в радіусі ста шістдесяти кілометрів — повне всихання хвойних лісів.

- Як Ви вважаєте, чи позначиться на екосистему Байкалу рішення уряду про складування, поховання та знешкодження промислових відходів, що знову утворюються поблизу озера?

В.К.: Це рішення загрожує всьому живому навколо. У сотнях метрів від Байкалу, поруч із БЦПК, в шламонакопичувачах містяться десятки мільйонів кубометрів твердих відходів виробництва комбінату-лігніну. Він містить небезпечні сполуки хлору і важких металів. Комбінат перебуває в зоні підвищеної сейсмічності і якщо шламонакопичувачі ушкодяться, тоді все потече в Байкал.
 
До того ж БЦПК — старе підприємство, був запущений у 1966 році і з того часу не модернізувався, труби не ремонтувалися, не змінювалися зношені системи. Ще 10 років тому ступінь зносу підприємства становила 80%. Із дірявих труб відходи потрапляють у ґрунт. Ці отрути накопичуються в підземних горизонтах і потрапляють прямо в Байкал.

- Раніше в пресі повідомлялося, що комбінат запустити взимку неможливо з технічних причин, але після постанови вже випустили пробну партію целюлози. Які можуть бути наслідки запуску комбінату взимку?

В.К.: Багато кваліфікованих фахівців уже виїхали з Байкальська або знайшли роботу на інших виробництвах, тому власних фахівців зараз на комбінаті не вистачає. При запуску не були дотримані технологічні процеси через брак фахівців.

Під час пробних пусків комбінату у грудні минулого року та січні 2010 року вже відбулися аварії, вдалося обійтися без людських жертв. Але запуск комбінату в умовах зимових холодів може призвести до серйозних аварій.

- Який Ви бачите вихід із ситуації?

В.К.: Необхідно перепрофілювати БЦПК. 20 років тому в журналі «Охорона праці та соціальне страхування» № 4 я знайшов публікацію про вторинну переробку деревних відходів, розроблену академіком РАПН Михайлом Васильовичем Бірюковим. Я відразу ж ухопився за цей метод, він вирішував проблему 21 століття — утилізацію твердих побутових і промислових відходів.

Я їздив до нього в Балабаново, де він організував невелике підприємство з виробництва будівельного бруса з деревних і рослинних відходів. Будинок з такого бруса можна зібрати за 5 годин, причому матеріал екологічно чистий і високої якості. Технології М. Бірюкова отримали позитивну оцінку і визнання як у Росії так і за кордоном, але реалізувати проект так і не змогли.

Якщо поставити кілька таких установок на БЦПК, то вирішилося б питання утилізації накопичених роками відходів та працевлаштування мешканців Байкальська.

- Озеро Байкал містить майже чверть світових запасів прісної води. Зібрана велика кількість доказів шкідливого впливу комбінату. Як Ви думаєте, що рухає людьми, які вперто хочуть запустити комбінат?

В.К.: Я почав замислюватися над цим питанням багато років тому, коли моя мама сказала фразу «Байкал труять вороги народу». БЦПК було всього 5—7 років від роду, а жителі Слюдянки, розташованої на березі Байкалу, вже не раз сповіщали про масову загибель бичків і омулів, а також випадки отруєння людей. Я почав збирати інформацію і прийшов до висновку, що існують сили, які знищують Байкал.

За прогнозами ЮНЕСКО, через 2—3 десятиліття вода стане найбільш затребуваним, а значить і найдорожчим товаром. Ці сили не можуть допустити економічне процвітання і тому гублять джерело екологічного та економічного благополуччя. Вони знищують живу воду Байкалу — 94,6% запасів стратегічної сировини Росії, щоб знищити її народи. Зараз, коли отруєні великі і малі річки, коли вже важко знайти чисту воду на землі і під землею, знищення Байкалу — це знищення Росії.

- Тому Ви вирішили організувати «Рух на захист Байкалу»? Розкажіть, із чого Ви починали?

В.К.: Ми організували «Рух на захист Байкалу» в листопаді 1988 року і обрали членів правління, куди увійшов і я. А 22 листопада зібрали перший мітинг і демонстрацію. Готувалися таємно, все ж було під ковпаком КДБ, було небезпечно тоді збиратися. Пам'ятаю, день видався морозним, зібралося більше 500 чоловік. З плакатом «Гласність — зброя перебудови» пройшли центральними вулицями, так уперше в Іркутську пройшов вільний демократичний мітинг.

Організовували збори підписів на вулицях міста, за день набирали до 10 тис. підписів. З друкуванням інформаційних матеріалів було дуже складно. Тоді розмножувальна техніка вся була під контролем, кдбешники приходили на підприємства, де була така техніка і опечатували приміщення. Вони боялися антирадянської агітації. Я тоді працював в аеропорту, брав просту друкарську машинку і вручну друкував матеріали. Йшло багато часу, але я про це не думав, друкував стільки, скільки міг.

За ці роки вдалося зупинити будівництво водоводу від БЦПК для скидання в річку Іркут, змінити маршрут будівництва нафтопроводу в обхід водозбірної території Байкалу, але запобігти головному лиху для Байкалу — БЦПК — поки не змогли. Багато що залежить від того, щоб якомога більше небайдужих людей виступили на захист озера Байкал.

Довідка про Байкал

Нагадаємо, що Байкал — озеро у південній частині Східного Сибіру, найбільший природний резервуар прісної води, найглибше озеро планети. Більше половини року Байкал скутий льодом. Період льодоставу з 15 січня по 1 травня, судноплавство здійснюється з червня по вересень.