Один з найяскравіших спогадів мого дитинства – це коли я стояв у музеї Нью-Йорка та спостерігав за механічним лічильником, який безперервно підраховував кількість населення світу.
Лічильник населення в Бюро перепису США досягнув позначки 300 мільйонів о 7.46 16 жовтня 2006 року. Оцінка населення базується на підрахунку різниці народжених, померлих та міграційного сальдо: кожні 11 секунд стає на одного нового американця більшеЦе був механізм з обертових коліс із цифрами. Колесо, яке фіксувало народження кожної окремої людини, оберталося настільки швидко, що у мене рябіло в очах.
Тоді на Землі жило близько 4 мільярдів людей. Тепер, 40 років потому, кількість населення в світі зросла приблизно на 75%.
Я пам’ятаю, що, дивлячись на цей лічильник, я схвильовано думав: «Де ми знайдемо стільки місця для всіх цих людей?».
Коли я підріс, то дуже зацікавився проблемами екології. Я усвідомив, що при такому стрімкому збільшенні кількості населення також збільшується і забруднення. Тому я почав переробляти відходи, купувати натуральні органічні продукти, підтримувати природоохоронні заходи, вкладати кошти у фонди соціальних інвестицій та економно ставитися до витрачання енергії. В цей період я написав низку газетних статей, присвячених цій темі. На мене очікувала несподівана нагорода за подібний спосіб життя: в магазині, який торгував органічними продуктами, я познайомився зі своєю майбутньою дружиною.
Однак на протязі останніх 6 років ми з дружиною активно займалися проблемою захисту прав людини. Оскільки ми стали дуже зайнятими, мої знання про екологічну ситуацію з часом поменшали, і я вже не так сильно хвилювався щодо того, які продукти я купую.
Нещодавно я повернувся до старих звичок після того, як подивився на DVD документальний фільм «Незручна правда», знятий колишнім віце-президентом США Алом Гором. Ми подивилися його за декілька тижнів до придбання нової машини. Під впливом фільму ми купили автомобіль-гібрид, здатний проїхати на одному галоні бензину (3,785 л) більше 10 миль. Він затьмарив всі наші колишні економічні автомобілі.
Через декілька днів після цього я замінив деякі предмети першої необхідності, такі як, наприклад, шампунь, на їхні органічні еквіваленти. Нещодавно мені потрібно було пофарбувати дещо, і я купив екологічно чисту фарбу.
Однак мені було трошки страшно. Мені хотілося зробити більше, але я не думав про проблеми екології протягом останніх декількох років, і в мене не було багато вільного часу. Тоді я зрозумів: все, що мені потрібно робити – це почати вносити свій вклад вже знайомими способами і здобувати нові знання та інформацію, оскільки я отримав імпульс рухатися вперед. Я виявив, що журнал «Mother Earth News» – чудове джерело для тих, хто хоче дізнатися більше.
Коли я розмірковував про свої поновлені зусилля, мені спало на думку, що багато людей могли опинитися в протилежній ситуації. Можливо, вони були дуже обізнаними в питаннях екології, але хотіли б приділяти більше уваги питанням захисту прав людини. Щоб дізнатися більше, можна відвідати сайти правозахисних організацій, таких як «Міжнародна амністія», «Друзі Фалуньгун» і «Human Rights Watch». Можна почати надавати допомогу шляхом написання листів до ЗМІ, підписання петицій та звертання до обраних на виборах чиновників.
Ці два питання – права людини та екологія – тісно пов’язані між собою. В державах, в яких ситуація з правами людини залишає бажати кращого, екологічна ситуація також дуже несприятлива. Наприклад, після об’єднання ФРН і НДР світ довідався про те, що комуністичне керівництво Східної Німеччини створило на її території велику кількість звалищ токсичних відходів. У теперішній час багато олімпійських атлетів з усього світу не можуть тренуватися в Пекіні через серйозне забруднення навколишнього середовища. Комуністична партія Китаю (КПК), яка мало турбується про людське життя, привела до плачевного стану екологію та права людини. Вже на протязі декількох років відомо, що товари, які експортує КПК, виробляються в таборах примусової праці Китаю.
Я твердо вірю в те, що якщо окрім розкриття фактів та використання свої голосів ми станемо більше цікавитися про те, як і де були виготовлені товари, і будемо робити наші покупки, керуючись цим, то ми зможемо допомогти екології та правам людини просуватися в більш безпечному напрямку. Це є ключем до того, щоб більше людей почали рухатися вперед.
