• Копенгаген: гроші з вітру та відходів

  • Субота, 2 січня 2009 року
Копенгаген на цілі два тижні став центром світових подій. Датчани тимчасово навіть змінили назву своєї столиці і зробили це дуже творчо: Hopenhagen, пише Корреспондент.

Гра слів, яка об’єднала Hope — надія і Open — відкритий. Відкрита надія на те, що у людства ще є шанс вижити у процесі швидких кліматичних змін, які набирають ходу так само стрімко, як швидкісний потяг на магнітній подушці. Люди, що зібралися в Копенгагені приблизно розуміли, чим все пахне. Тут були всі — від студентів-ботаніків зі спальними мішками до лідерів і прем’єрів 180 країн у супроводі міністрів, вчених, бізнесменів.

У величезному Белла-центрі розгорталася справжня драма: сума компенсації у 10 мільярдів доларів в обмін на зменшення викидів парникових газів образила лідерів країн, що розвиваються. Вони доводили своє право розвиватися так само, як це роблять Північна Америка, Європейський Союз і Японія. Розвиток, у розумінні землян, неминуче супроводжується забрудненням. Народ на вулиці теж не нудьгував: одні підтримували протест своїх лідерів, інші обурювалися тим, що політики не можуть домовитися. Треті просто активно відпочивали. Натовп, який розбушувався, намагаючись громити вітрини та відділення банків, датські поліцейські били боляче, але акуратно.

Гроші з вітру і екскрементів

Данці організували серію енерготурів для демонстрації чистих технологій. Автобуси з журналістами один за одним роз’їжджалися на вітрогенераторні станції, ферми, заводи з вироблення біогазу. Вразили африканці, індуси і китайці, які були більше схожі на агентів технологічної розвідки. Вони всі конспектували, записували на камери і знімали кожну гайку і манометр в системах добування енергії з чого завгодно — наприклад, зі звичайної соломи, яка в Україні просто гниє на полях. Зазирали в усі щілини, включаючи бункер з гноєм, з якого виробляють метан.

Активно данці роблять гроші й енергію з повітря. Вітрогенератори в казковій країні Андерсена — це 20% всієї вироблюваної енергії країни. А потужність усіх вітрогенераторів планети з 2000 року збільшилася в 6 разів, до 150 тисяч мегават. У нас, в Україні, багато державних діячів весело відмахуються від цих цифр: мовляв, дитяча гра в енергетику. І продовжують лобіювати плани будівництва 22 нових ядерних реакторів. Чому саме 22 блоки, а не, скажімо 40? Або 60? Скільки енергії необхідно Україні і скільки вона втрачає в дірявій інфраструктурі, старих мережах?

Хтось розмірковував, що краще: більше генерувати, купуючи паливо і накопичуючи на своїй території ядерні відходи або менше витрачати за рахунок енергозбереження? Криза і підвищення цін на енергоносії чудово сприяють цьому. Одне маленьке спостереження: літр 95-го бензину в Данії коштує 2 долари США. Не дивно було спостерігати під мерією Копенгагена парад авто-мото техніки, від швидкісних родстерів до блискучих лімузинів з різними нетрадиційними типами двигунів від уже відомих нам гібридів до серійних міських електромобілів і тракторів на біопаливі. Багацько саморобних екземплярів. Перша нафтова криза 60-х років їх багато чому навчила.

А де Україна?

Дуже шкода, що в Копенгагені не було наших бізнесменів, і вони не побачили, як роблять гроші з вітру і гною. Дуже шкода, що в Копенгагені не було наших інженерів, які могли б обмацати серійний гібридний двигун компанії Вольво для багатотонних вантажівок і автобусів. Подивитися, як за допомогою сонячних батарей освітлюються в нічний час автобусні зупинки в Сан-Франциско. Як працює «імпульсний душ», який заощаджує 50% води, споживаної кожним громадянином двічі на добу.

Але ще сумніше, що в Копенгагені не було наших політиків. На конференції не з’явилися ні президент Віктор Ющенко, ні прем’єр Юлія Тимошенко. Вести діалог з першими особами світового політбомонду Україна надіслала главу українського національного агентства екологічних інвестицій Ігоря Лупальцова. Керівника нашої делегації ми виявили за 2 дні до закінчення конференції і він пообіцяв дати інтерв’ю і навіть призначив час — о 22:00 (!).

Схоже, це був тактичний спосіб м’яко послати нас дуже далеко: вже за 3 години до призначеного часу телефон лідера української делегації не відповідав, хоча телевізійна група приїхала з передмістя Копенгагена на зустріч з чиновником. Ми наївно хотіли, щоб фахівець у галузі екологічної політики країни допоміг нам розібратися з математикою. Що збирається робити Україна до 2020 року: підвищувати викиди чи зменшувати? Судячи, з офіційної доктрини, Київ не став дратувати світове співтовариство і взяв зобов’язання знизити викиди на 20% у порівнянні з 1990 роком. З урахуванням різкого падіння економіки за останні 19 років, викиди вуглекислоти нашою промисловістю скоротилися на 55%.

І тепер, щоб виконати взяті на себе зобов’язання, Україні потрібно не скорочувати, а підвищувати рівень парникових газів на 35%. Представники екологічних організацій стверджують, що підвищення викидів повинне досягти навіть 75%, хоча не зрозуміло, за якою формулою вони рахують. Цілком можливо, що наші чиновники планують не стільки піднімати економіку, скільки продавати квоти. Погодьтеся, це взагалі мрія поета: нічого не вкладаючи і нічого не виробляючи, продавати… повітря. Щоправда, ніхто не знає, як витрачаються 300 млн. євро, отриманих від Японії…

Пам’ятаєте слова агента Сміта з блокбастера Матриця про те, що люди — єдині істоти у Всесвіті, які для захоплення нових територій, знищують свої власні? Якщо чесно, то це — правда. І вже найближчим часом людям потрібно буде зробити вибір: нічого не змінюючи, у болісних муках (подивіться на перевантажені пацієнтами онкологічні центри) зникнути з обличчя Землі, або, змінивши себе і своє ставлення до навколишнього світу, перейти на новий рівень свого розвитку.

Я — оптиміст. У країні вже прийнятий закон про зелений тариф, який відкрив двері великому бізнесу для виробництва чистої енергії. Більше того — бізнес вже увійшов у ці двері. Звичайно, можна і далі перебувати в стані гіпнозу, спостерігаючи за рухами тіла наших політиків. Але справжнє життя, потужна економіка і міцне здоров’я з цим серіалом не мають нічого спільного. І чим швидше ми змінимо фокус нашої уваги, а дилетантів — на професіоналів, тим швидше повернемося до розмови про повернення України в Європу.

А справжні профі, повірте, є в країні. Вже зараз вони таранять систему, пробиваючи дозволи на встановлення вітрогенераторів. Опалюють відпрацьованою соломою не повітря на полях, а дитячі садки в своїх селах. Буквально проламують через парламент і кабмін закони і постанови. Будують розумні будинки, які накопичують і розумно розподіляють енергію. Зі звичайного побутового сміття виробляють газ. Розробляють нові види сонячних батарей. Придумують ліки від раку. І безмежно, на зло всім ворогам, вірять у світле майбутнє незалежної України.

Підписатися:

Social comments Cackle

загрузка...